Нехай згадають

• 

Рейтинг користувача:  / 0

ГіршийКращий 

Деталі

Категорія: Новини міста та району

Опубліковано: П'ятниця, 14 серпня 2020, 12:00

Зустрівся з давньою знайомою Тамарою Костянтинівною Журавель – завідуючою Митченківським Будинком ветеранів, перекинулися словом.

- Між іншим, ще у травні хотіла вас бачити, а потім суєта-суєт занурила у буденні справи...

Дізнаюся, що співрозмовниця звернула увагу на публікацію „Порадника” про епідемію висипного тифу, що загрожував нашому краю 100 літ тому. Зацікавили цифри, що віддзеркалювали захворюваність і у Митченках. Саме у її селі смертність від висипного тифу виявилась найнижчою. Уже знала, то - не випадковість, а результат сумлінного ставлення до своїх лікарських обов’язків тамтешнього ескулапа - дільничного фельдшера Г.З. Пучковського.

Звісно, Тамара Костянтинівна того доктора не застала. Але пам’ятає, що її бабуся Дарія Ярихтеївна, 1909 року народження, згадувала добрим словом дбайливого, відповідального і турботливого лікаря, який надавав допомогу хворим і вдень, і вночі. По вуличному звали його Гусачок, він на прізвисько не ображався, більше сердився, як не дотримувалися його докторських настанов.

- Вдруге виникло бажання зустрітися з вами після публікації про медичку з колишнього Петровського відділення бурякорадгоспу. Подумала, а чим наша Лариса Анатоліївна не така. Уже ось скільки років завідує сільським ФАПом, має вищу категорію. Колись фельдшерів було двоє, тепер одна. Народу убуває, але хворих не дуже меншає, населення старіє – спробуй знайти здорового. Такого сьогодні рідко зустрінеш і серед молодих.

Ідея сподобалася, при нагоді зустрівся із Л.А.Яременко.

- Що був у наших Митченках лікар з добрим серцем, знала від старших, тепер ось стало відомим його прізвище. Пучковських у селі небагато, очевидно, вони - гілки того роду. До речі, відома окулістка в Одесі Пучковська - теж наша землячка.

Цікаво, що серед митченківців чимало медиків. Може, молодь мріяла стати, як сільський лікар. Сама особисто хотіла бути схожа на тітку Ніну. Вона – лікар-невропатолог на Житомирщині. Сестра втретє лікує на Тернопільщині. У роду було доволі докторів, але то старше покоління, чимало вже пішли з життя.

Біографія моя проста: після дев’ятого пішла у медучилище, закінчивши яке, два роки працювала у Батуринській допоміжній школі, тобто в інтернаті. Хотілося продовжити навчання, пішла до педініверситету на біологічний факультет. Сьогоднішній вуз – задоволення не з дешевих, батьки спромоглися лише на педінститут. Той факультет при додатковій підготовці давав би право працювати санітарним лікарем. Та не так склалося, як гадалося. Вийшла заміж, стала мамою, виховую сина і донечку. Хоча живу у Батурині та працюю у рідних Митченках. Спочатку змусили обставини, а тепер і сама хочу бути серед земляків. А може, душа лікаря-добряка Пучковського спонукає продовжувати нашу благородну справу на землі предків. Стараюсь, може, і мене згадають через роки...

Cпілкувався Борис Бобришев