Наче змусили померти ще раз...
/ 0
- Деталі
- Категорія: Новини міста та району
- Опубліковано: П'ятниця, 29 січня 2021, 18:54
Мешкаю на Гончарівці, зовсім поруч з руїнами гетьманської позаміської резиденції. Неподалік від пам’ятного знака Мазепі ще у 2005 році висадили смолистий гайочок із сосонок і ялиночок. Родючий прошарок ґрунту тут зрізаний, цегляний завод вибирав глину, то деревця приживалися неохоче. Враховуючи це, лісники завезли саджанці з коренями, упакованими у мішковину. Так і висаджували у лунки, щедро поливаючи.
Мало-помалу гайочок став приживатися, вже і грибники все частіше поверталися звідси з маслюками. Деревця підростали і стали приваблювати любителів «халяви». Особливо посилюється їх апетит з наближенням новорічних свят. От і нині плантація, яку висаджували всім миром – працівники Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця», посадовці облдержадміністрації, керівники районних ради і адміністрації, військовослужбовці, козаки, студенти Борзнянського технікуму... Прийшло чимало пересічних батуринців, завітала тоді і авторка цих рядків. Вдалося посадити кілька деревець. Їх запам’ятала. А ще згадувала ялинку, яку висадила наша землячка з сусідніх Митченок, Наталія Василівна Білоус, яка на той час працювала у облдержадміністрації і якої невдовзі не стало. „Буде їй зелений пам’ятничок”, - подумала про ту ялинку. А деревце на свою біду за минуле літо помітно витяглося, підросло. Перед святами чиясь зла, зажерлива рука піднялася на зелену красуню. І от тепер там стирчить, як рана, огидний пеньок. Мене вже ось скільки часу переслідує думка, що мою землячку, шановану у нас Наталію Василівну, змусили померти ще раз. Нехай суддею злочинцю буде Господь, не наполягаю на жорстокій карі, але хай буде вона невідворотною.
Наталка Яценко, Батуринська ОТГ