Відроджуйся, традиціє!

  • Друк
Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

Любив гостювати у бабусі Ганни. Запам’яталися її смачні страви, цікаві у її перекази і казки, а ще вишивки – візерунки були скрізь: наволочки, рушники, покривала, серветки. Бабуся вишивала і сорочки, одну подарувала мені. Подарунку, скажу відверто, зрадів не дуже – хлопців мого покоління захоплювало інше. А зараз шкодую, що не навчився володіти голкою з ниткою, як це вміла робити бабуся Ганна. Тоді схоже захоплення викликало б подив, а тепер гордився б таким умінням. Вишиванка дивом збереглася, якось хотів вдягнути, та де там – зшита на хлопчиська. Не підійшла вона і синові. Тільки онук похизувався нею рік, чи два, доки і Костику не стала тісною. Що ж, чекатиме тепер на правнуків. Ця сімейна реліквія нашого роду, сподіваюся, ще довго нагадуватиме і про народну традицію, і про мою бабусю.


У день вишиванки багато хто скористався нагодою пройтися у народному вбранні. Знаю: чималий гурт працюючих у моєму рідному депо підтримали цю відроджену традицію. Звернувся до колишніх колег і мені передали фото, яке бачите.

Ще на одному дійстві пощастило побувати особисто, коли перевідував найменшеньку свою онуку Оксанку, яка вчиться у четвертій міській. Випадково глянув у розчинені двері другого класу і мусив зупинитися, такого розмаїття кольорів, здається, ніколи не бачив. І дівчатка, і хлопчики – усі були у вишиванках, побачив у народному вбранні і вчителів.
Уже пізніше усвідомив, бачив таки подібну красу у хаті моєї бабусі Ганни більше пів віку тому.


Микола Іванько