„Подружній вік золотий”

  • Друк
Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

ле підступний COVID-19 зламав той задум. Проте голова міської ветеранської організації Л.І. Гриценко про заплановане не забула. І ось нещодавно свято, назва якого винесена в заголовок, відбулося. Запросили на дійство щасливчиків, хто у любові і злагоді, мирі і повазі прожили 50 і більше років. Привітати подружні пари, прибув голова Бахмацької ОТГ Павло Миколайович Шимко із заступницею з гуманітарних питань Світланою Володимирівною Книгою, ряд керівників первинних ветеранських організацій, гурт аматорів сцени міського Будинку культури.


...Пандемія завдала ржавінню звичне наше життя, обмежила спілкування, утисла можливість проводити дозвілля у гурті. Тому вже сам факт зібрання був подією неординарною, що викликало піднесення.


Серед запрошених винуватців свята зустрів не просто давніх своїх знайомих, а героїв власних нарисів, дописів і інформацій на сторінках районної преси ще від „Радянського села” і „Голосу Присеймів’я” до „Порадника”. Більше того, портрети всіх закликаних на зустріч друкувалися на шпальтах згаданих видань. Візьмімо, наприклад, подружжя Шурубур – Лідію Романівну і Петра Якимовича. Дружина працювала дояркою, була у передових, нагороджена орденом. А глава сімейства трудився за кермом колгоспної вантажівки, об’їздив КамАЗом не лише курінські шляхи, а й області всієї України і навіть за її межами.


Подружжя Рули на слуху у шанувальників народної творчості і серед працівників освітянської ниви. Станіслав Пилипович виявився неабияким організатором, Бахмацький сільський Будинок культури став оазою відродження місцевої етнографії, а тамтешній аматорський колектив „Криниці” набув звання Народного.

Ганна Семенівна – педагог, крім того, випало їй бути директором сільської школи, яку зводила з наріжного каменя. Тепер альма-матер - один з найошатніших учбових закладів Бахмаччини.


Семенченків – Валентину Степанівну і Станіслава Дмитровича здружив молочноконсервний завод, а ще любов до аматорської сцени. Він музикант – ведучий трубач Народного духового колективу, його половинка -цінувальниця співу, виходила на підмостки у складі і хору, і тріо, і дуету. Завод – колиска їхнього кохання – давно „зігнувся”, а їх почуття витримали випробовування часом, ще і сьогодні зігрівають на подружньому шляху довжиною більш ніж 60 літ.


А ось подружжя Моргунів. Мирослава Степанівна і Олексій Степанович завітали на свято у вишиванках. Їх почуття спалахнуло на Галичині, та обставини (куди голка – туди й нитка) змусили переїхати у Тиницю, тут і мешкають. З Мирославою Степанівною знайомий ще по тамтешньому профтехучилищу, де вона була заступником директора, та більше вона знана, як неперевершена вишивальниця і патріотка.


Ну, як можна було обійтися без представників залізниці – найрозгалуженішої нашої структури. Цех сталевих магістралей представляло подружжя Ігнатенків – Олександра Іллівна і Михайло Тимофійович - теж давні знайомі. Цікаво, що районка розповідала на своїх шпальтах не лише про них - вони і самі надсилали власні замітки про роботу колективу залізничників. Тодішня залізниця і сьогоднішня – небо і земля., там, справді, вирувало життя.


Спогади, спогади, спогади... Від них відривають слова привітань. Звертається хрещена-мати цього дійства - Лілія Іванівна. Вітає зібрання, всім зичить здоров’я, приємних вражень від зустрічі. Розчулив прочитаний вірш:


Летять літа, як білі журавлі,
Дзвенять, як ті волошки в житі,
Та не зникає слід їх на землі,
Якщо для добрих справ були прожиті.


Усі подружні пари гуртом, і окремо вітають поважні гості і працівники міського Будинку культури, які при кожній нагоді дарують найзадушевніші свої пісні.


Немовби розчиняюся у тому святі і ловлю себе на думці, як дружно відгукнулися на його проведення не причетні до дійства люди. Підприємець Оксана Вітюк розчулилася, дізнавшись про зустріч „золотих пар” і відмовилася квіти продавати. Вибрала найяскравіші троянди і передала винуватцям урочистості у якості дарунка.


Депутат обласної ради Валерій Колоша подарував електрочайники і солодощі власного виробництва ПСП „Пісківське”. Його колега Григорій Данько залишався вірним своєму кредо і хотів подарувати щось із спортивного інвентарю. Але дізнався про думку літніх, мовляв, шпагат нам вже не робити, зупинився на передплаті газети „Порадник”.


Планувалося, що у святі братимуть участь і згадані депутати - Валерій Колоша і Григорій Данько. На жаль, обоє виявилися зайнятими. Валерія Петровича термінові справи покликали в Умань на виїзне засідання ГО «Всеукраїнська Аграрна Рада», він ще і член Президії. А обговорювалася українська біда – продаж землі.


Григорій Володимирович перебував у відрядженні в Польщі. Де у Варшаві відбувався 30-ий міжнародний рейтинговий турнір з вільної боротьби «Меморіал Вацлава Циолковські-2021».


За підсумками змагань знаємо, що Ілля Арчая виборов срібну медаль, Олександр Колдовський та Василь Михайлов задовольнилися бронзовими нагородами.


Давайте нагороди борців вважати ще одним подарунком нашим зірковим подружжям.


Завершилося дійство виконанням куплетів „Многая лєта”, співали не лише аматори, співали всі...


Борис Бобришев