Проймаються турботою

  • Друк
Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

Уже розповідав, як у Фастівцях у шкільній котельні встановили нову трубу-димар. Тоді висловив припущення, що для Альма-матер холоднеча не страшна, що тепло прийде. Днями стрівся гурточок учнів, перепитав, чи затишно у класах? Дзвінки голоси учнів підтвердили, що тепло і у кімнатах, і у кабінетах.


Старші дівчатка знали про мій допис, про це говорили у них вдома. Зробили зауваження, мовляв, не про всіх добродіїв, хто допомагав школі, було згадано. Навели приклади, переконали у своїй правоті. Пообіцяв сказати добре слово і на адресу решти благодійників.


Першого згадаємо В.М.Булаха. Про Василя Миколайовича говоримо часто, фермер допомагає не тільки школі. До речі, пунктуальний у розрахунках за земельні паї, фастівчани охоче віддають у оренду свої наділи саме йому.


Дівчата назвали ще і Юрія Миколайовича Красноголова. Він має потужного МАЗа, доставила трубу на шкільне подвір’я саме та вантажівка. Це не єдина послуга для школи, де директоркою його дружина. Звісно, прохання майже щоденні – підвезти потрібно то одне, то інше.


Безвідмовний у наданні послуг для школи ще один благодійник – Володимир Олексійович Гончаров. Про нього розповідаю з особливим задоволенням, бо працювали разом, коли він був головним інженером у радгоспі. Тепер він заправляє тракторами МТЗ-80 і Т-40. Саме потужнішим «білорусом» кантував димаря при становленні на постійне місце.


Володимир Олексійович теж у якійсь мірі «підлеглий», бо у школі викладає хімію-біологію і його дружина. У моєму уточненні є частка жарту, просто обидва помічники проймаються турботою і про юних фастівчан, і про дорослий персонал, де і їх рідні люди.


Олександр Міткаленко, пенсіонер