29 січня - День пам`яті героїв Крут

  • Друк
Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 
Про саму подію вже достатньо написано, тож ми не будемо повторюватися, а наведемо уривки з цікавої статті – спроби замислитися над історичними уроками, до чого ведуть політичні чвари, хто розплачується за помилки влади («Українська газета», № 45, 2008 р.)
 
«ЧАС - ПРОЗРІННЯ НАСТАВ? КРУТЯНСЬКА ТРАГЕДІЯ: ПРИЧИНИ ТА УРОКИ»

...Важливо, аби спогадання про трагедію Крут не перетворилося на офіційну акцію...

Сьогодні чи не кожен школяр і студент знає, як проти добре озброєного більшовицько-московського війська М.Муравйова зважилися виступити курсанти Київської юнацької школи ім. Б.Хмельницького та сотня підпоручника Омельченка, переважно студенти Київського університету Св. Володимира і гімназисти – всього 600 багнетів, приречених на героїчну смерть під Крутами 29 січня 1918 р. 
 
...«Дивує», що жодна з українізованих військових частин, дотримуючись засліпленого «нейтралітету», не виступила проти добре озброєного агресора. Особливий комітет оборони України у складі М.Порша, С.Петлюри та В.Єщенка виявився малодієвим, а постанова, прийнята 25 грудня 1917 р. Генеральним секретаріатом Центральної Ради про створення армії УНР, безпорадно запізнілою, формальною, адже, на переконання сучасників, «при розумній організації в самому лише Києві можна було набрати не менше вояків-українців, аніж було всієї большевицької армії, що наступала на Київ» («Історія українських січових стрільців. Воєнно-іст. нарис». – К.,1992. – С.54). Муравйовці після замордування героїчних захисників України під Крутами безперешкодно ввійшли в столицю, вчинивши у ній погром, нечуваний від часів Андрія Боголюбського, пояснюючи свою розправу тим, що, мовляв, «революційна помста примусила нас бути нещадними» («Накази і заходи совітської власті». – 1918. – 17 лютого). Навіть в останню мить Центральна Рада діяла неадекватно, похапцем зайнявшись законом про земельну реформу, яку слід було провести ще влітку 1917 р., не вжила заходів щодо спровокованого більшовиками бунту на заводі «Арсенал», який вдалося пригасити Гайдамацькому кошу Слобідської України, сформованому С.Петлюрою. Національної катастрофи могло б і не бути, якби Центральна Рада відповідно реагувала на вимоги історичної ситуації, вчасно здійснила низку реальних заходів, аби допомогти «невільниці стати господинею у своєму домі» (В.Винниченко), здатною на рішучий відпір будь-якому агресору...

...Україна сьогодні небезболісно переживає постколоніальний синдром, ще не повністю поновила свою історичну та етногенетичну пам’ять, часто промовляє з «чужого голосу», тому важливо, аби спогадання про трагедію Крут не перетворилося на офіційну акцію, нарешті стало основою всенаціонального прозріння, а не справою одиниць, на кшталт «Студентського братства», яке самотиною боронить українські права від Чорноморського Флоту РФ на півдні України, на тлі індиферентних сучасників, що споглядають  періодичні паплюження пам’ятника крутянським героям, наругу над державним гербом на Говерлі, реанімацію Катерини ІІ в Одесі тощо. Такі факти вже стають серйозним викликом національному сумлінню. Якщо не буде вироблено державної політики іманентного розуміння національної історії і сучасності, не буде сформовано національно свідомий психотип українця, трагедія Крут може повторитися.

Юрій КОВАЛІВ, доктор філологічних наук