Стрімкий вир сучасного життя не залишає часу на осмислення вічного, переймаємося більше біологічними питаннями виживання. Тож, на свій сором, не знала про таке нововведення в нашій державі. Зіткнувшись випадково, була не просто здивована – для мене це стало просто інфо-шоком.

Вітала знайомих з новонародженим, молоді батьки похвалилися першим документом свого первістка – відкриваю свідоцтво про народження і ...

- А ви що, космополіти у нас? – питанням розвеселила. Але задумалися ми вже разом – якось за клопотами мої знайомі молодята не надавали значення тому, що виявляється у них відібрали... батьківщину.

 

Так, у свідоцтві дитини не зазначається національність батька й матері, відповідно – й її самої (з 2002 року). Що за дивина така? Навіть у радянські часи, коли ми були „єдиною спільнотою – радянським народом”, і у паспорті, і у свідоцтві була графа „національність”.  А що ж нині, розбудовуючи незалежну Україну, ми перестали бути українцями? Мало того, що у паспортах наших вже давно, за рішенням Верховної Ради,  ми називаємось „громадянами України”, без національних ознак. Ви розумієте, люди – ми тепер просто громадяни. Як в міліцейському протоколі. Так тепер і у свідоцтві наші діти – безбатьченки!

Та про оце треба на усіх  „Свободах” не просто говорити – кричати! А нам вішають локшину про кризу економічну. Та ми ж вже давно  в іншій кризі – по самі...

До речі, у цьому році казахи, наприклад, повернули в свої паспорти графу „національність”: депутати трактували її відсутність як „знущання над предками”.