А ви знаєте, що скаутському руху Бахмаччини вже 15 років?

  • Друк
Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 
Створили його, без нічиїх указівок і програм, спортсмени-ентузіасти. А саме - голова дитячо-молодіжного клубу „Гармонія”, тренер Борис Михайлов, зі своїми однодумцями з області та своїми вихованцями.

А якщо в наших, українських, традиціях, то такий рух зветься ще пластунським. Та вони тоді назвами не переймались, для них було важливим зайняти справою дітей. Адже це були нестабільні 90-ті. Коли, розповідають, спорт ( та й не лише спорт) був на межі виживання. Спорт же для них був справою життя, тим більше – дитячий. Вони, дитячі тренери в населених пунктах, що розташовані вздовж залізничної гілки десь від Щорса до Кролевця, обрали цей чудовий куточок Чернігівщини місцем проведення першого міжобласного спортивно-туристичного зльоту легкоатлетів. Чому так склалася географія їхньої спортивної дружби? А виходячи все з тих самих суворих життєвих реалій: залізницею менш проблематично, дешевше і легше на батьківський гаманець.

І не помилилися тоді: ось вже 15 років походи на озеро Трубин, що на Борзнянщині– це для всіх свято душі, а не лише змагання. Чудові краєвиди і первісна тиша літніх вечорів налаштовують на задушевну розмову біля багаття, а своєрідний ландшафт спонукає до складних конкурсних завдань. Навіщо складних? А щоб справжній спортивний характер загартовувався – у реальних випробуваннях, якнайбільше наближених до екстремальних.
 
Та вони, юні спортсмени, тим випробуванням лише посміхаються, ось погляньте, яке непідробне щастя сяє на цьому симпатичному личку.
 
 
Це 8-річна Ангеліна Пилипенко щиро радіє успіхам старшої сестрички.

П`ятикласниця Діана Пилипенкоі 7-класниця  Анастасія Примак стали переможцями турніру зі стрітболу.

Крім баскетболу, в цьогорічну програму входив біг на 30м, крос на 600м пересіченою місцевістю (піщаним кар’єром не так-то легко, треба сказати). 

Та змагання вони сприймають тут як гру скоріш. Уявіть собі - три дні вільної волі: сонце, купайся досхочу, чудовий сосновий бір, каша з друзями з одного казанка... І – чергування по кухні, коли тобі доводиться просто завдання нагодувати команду, а ти вже сам міркуй. А потім – все прибрати і вимити. А ще раніше – влаштувати свою стоянку, поставити намети, заготовити дровець... Продовжувати? Так, це тобі не безтурботний відпочинок на всьому готовому. Та вони вже інакше й не можуть – їм це подобається. І найкомфортнішим у світі житлом здається той затишний лісовий намет, хай хоча і з занудними комарами. І найтеплішим вогником - нічне багаття. І спогади з друзями, з якими отут і познайомився. Сюди вони їдуть вже й будучи студентами, і навіть сім’ями, вже зі своїми дітьми. Це „діди” – за 15 років скільки води збігло!

А для новачків тут безцінна школа „молодого бійця”. Ось чому й мова про скаутів: головною метою цього руху є саме це – навчити дітей життю, елементарним навичкам, котрі в якусь мить і життя можуть врятувати, тобі чи ближньому. А ще – навчити цінувати саме життя, його красу в природній первісності, уміти радіти найменшим проявам його. Сходу сонця, пташиній пісні, освіжаючій вранішній купелі в озері, справжній дружбі, перемогам і поразкам (ой як цьому теж потрібно навчитись!)

На Трубині цього літа, вже на 15-ий спортивно-туристичний зліт, зібралися легкоатлети з Києва, Щорського, Борзнянського, Бахмацького та Конотопського районів. І знову будуть зустрічі. В Качанівці та в Карпатах – це вже плани на літо. Вони тут і народжуються, ці плани.  Інший бік, суто професійний, цих зборів – це можливість тренерам зібратися для обміну досвідом. Вони також, як і діти, раді хвилинам живого спілкування і також до ранку біля вогню засиджуються, про свої, дорослі, справи мову ведуть. З географічними картами і путівниками в руках – куди, як і коли одне одному підкажуть, поділяться. Так гуртом і народжуються плани. І куди вже тільки не мандрували наші бахмацькі туристи- „гармоністи” на базі цього, Трубинського зльоту! А „Порадник” намагався не пропустити  - розповідав: і про Карпатський гірський похід, і про Кримський, і  про Бесарабію - ділилися своїми враженнями діти.

Ось тільки чомусь, за 15 років цікавого починання, ніхто з владних структур не підтримав ентузіастів. Наша „верховна” влада ламає голови - вигадують програми по „залученню молоді до здорового способу життя”, борються з наслідками того, що самі ж і зробили, створивши гігантську мережу заробітків на знищенні духовності й моралі. Скільки років поспіль знищують український генофонд рекламою не цього здорового способу, а того ж тютюну та алкоголю, брудом з екранів, а потому – здебільшого перед черговими виборами, лицемірно б’ють себе в груди – „Заборонити! Будемо боротися!”

На місцях же борються самотужки ентузіасти, на жаль, як і 15 років тому, все на тому ж голому ентузіазмі. Здавалось би - готова програма дійсно здорового способу життя, беріть і користуйтесь, приєднуйтесь, примножуйте.

Взагалі щодо ентузіазму прослідковується дивна тенденція.

Знаю таких же ентузіастів-лижників з Батурина, тренерів батька і сина Журавлів, які, разом зі своїми вихованцями, за багато років привнесли в спортивну скарбницю району чимало перемог. Особливої підтримки і, власне, подяки за багаторічну роботу теж не отримали. При тому маючи вже цілий архів таких подяк-відзнак на спортивних змаганнях всіх рівнів, включаючи міжнародні. Хоча ні, „подяка” була – скорочення тренерів, разом із лижною секцією, у ФСТ „Колос”. Не потрібен лижний спорт у Бахмацькому районі? І туристи-скаути?   Чи не потрібні ентузіасти?

Н.Теплова