Я сьогодні втратив друга. Двоколісного.

Для мене – це важка втрата, бо ноги болять, без нього ні туди і ні сюди. І який дідько погнав мене тією вулицею Глінки?! Та думав же скоротити шлях, поспішав, а зазвичай їжджу через „5 кутів”, хоча й там дорога – не мед, але ж хоч того „ямкового” не робили, то якось рівніше. Отже, про ямковий. Запам’ятав дуже добре, що читав ще в минулому році в „Пораднику” про такий ремонт на вулицях міста, в тому числі й на моєму кутку – МКЗ, так бахмачани його називають. І було там, крім іншого, що дорожники дають гарантію при даному ремонті, ну точно не згадаю, але роки два – як мінімум.  Ну і що, де та гарантія тепер? Ще гірше стало. Скільки ж наші дороги будуть тимчасовими роботами гробити?! Може ліпше хоч по одній, але до ладу робити? Бо ж дуже велосипеда шкода (що вже про себе говорити...)

 

Із статті „Нам знову грозить „ямковий” ремонт” (№37 2007р.):

„...у самих робітників (Чернігівського ШБУ-14) на дорозі ми поцікавилися, скільки витримає ось такий „ямковий” ремонт. Кажуть – 5-7 років. Поїздимо – побачимо?”

Побачили.