Бахмачу залiзничному - 145
/ 0
- Деталі
- Категорія: Краєзнавча сторінка
- Опубліковано: П'ятниця, 23 серпня 2013, 08:57
Зацікавила мене фотовиставка “Бахмачу залізничному – 145”, що й зараз проходить у Бахмацькому історичному музеї. Чим саме? А тим, що в ній зібрані достатньо раритетні фотосвітлини, пов”язані із цікавим залізничним минулим нашого міста.
З непідробною цікавістю я довго розглядав старі фотографії, на яких були зображені наші з вами співвітчизники, залізничники-машиністи, простий люд, будівлі вокзалу станцій Бахмача-Пасажирського та Київського, та багато іншого. Серед великого розмаїття світлин мене, до прикладу, зацікавило фото залізничного вокзалу Бахмач-Пасажирський 80-х років ХХ століття. Він уже давно відреставрований та модернізований, але в той час вокзал був надзвичайно схожий на середньовічний замок у готичному стилі. Наступна світлина - групова, це – Бахмацький оркестр залізничників (Фото1). Воно датується кінцем ХІХ– початком ХХ століття. А ось на фото2 зображена група паровозних машиністів під час здавання останнього паротяга в запас (липень, 1962 року). Також я не оминув увагою раритетні листівки (здебільшого із дореволюційних років), на одній з яких зображена звичайна сільська хатинка, обсаджена деревцями та з “криницею-журавлем” збоку, на іншій – будівля станції вокзалу Бахмач-Київський, Києво-Воронезька залізниця, (початок ХХ ст.).
Згадаймо історію. Станція Бахмач-Київський почала функціонувати в 1868 році. Бахмач-Гомельський (колишня Бахмач-товарний) – у 1874 році. І, нарешті, дата створення станції Бахмач-Пасажирський – 1922 рік. Біля двох станцій (у 1898 р.) виникло селище залізничників. На той час на станціях Бахмач-Київський та Бахмач-Гомельський було 78 дворів. У 1916 році на цих територіях було розташовано вже 430 дворів з населенням у 5484 осіб. Цього ж року почало працювати паровозне депо.
Бахмацькі залізничники тих часів пригадували: “Потяг, що прибув на відкриття станції, складався з двох вагонів – пасажирського та товарного. В голові був маленький паровоз, що випускав багато диму. Поглянути на поїзд прийшло багато народу. «Огнедышащее чудо», «пекло на колёсах», «огненный конь», - саме такою була реакція багатолюдного натовпу на потяг. Учасники цього свята торкалися руками локомотиву, вагонів, і не могли повірити, що все це не створіння диявола, а справа рук людини. Деяким бажаючим дозволили сісти до вагону та проїхатися у потязі.”
Тож пам’ятаймо і шануймо минуле нашого славного міста-залізничника із його самобутньою історією та, сподіваємось, гарним майбуттям.
Владислав Самойлов