Пісня, потужніша за гармати

• 

Рейтинг користувача:  / 0

ГіршийКращий 

Деталі

Категорія: Вісті звідусіль

Опубліковано: Вівторок, 10 липня 2018, 10:55

Коли події на Донбасі переросли в АТО, захисники цілісності української держави відчули тотальну нестачу в амуніції і продовольстві, засобах індивідуального захисту і озброєнні. Тоді вся країна збирала для атовців необхідне, включилися у цю кампанію і мешканці Бахмаччини. Одним з перших на потреби захисників Донбасу відгукнувся директор ПСП „Пісківське” Валерій Колоша. Постачали пісків’яни харчі і пальне, запчастини і кошти. Нині українські бійці взуті і одягнуті, нагодовані і озброєні. Здавалося б, що ще?

Колишній десантник Валерій Колоша служив у Афганістані, знає бойову обстановку не з чужих слів. Завжди згадує, як там, на війні, цінувалися вісточки з рідного краю. Єдиним джерелом були листи, приходили вони від рідних і друзів, наречених і товаришів по навчанню. Коли отримувача пошти змушували з цього приводу затанцювати, то довго вмовляти не доводилося, ноги щасливчика самі просилися у танок. Так і у Донбасі, зв’язок з рідною стороною, відчуття невидимої ниті, що єднає з мирним краєм, - необхідність. Стало у нагоді те, що Валерій Петрович опікується художнім гуртом «Смоляни». Запропонував талановитим артистам побувати на Донбасі – в АТО, на передовій. І гурт «Смоляни», і хореографічний колектив «Аура» українські бійці приймали так тепло, що вони на чолі із своїм благодійником побували в зоні АТО кілька раз. От і напередодні V Всеукраїнського фестивалю «Відродження українського села, його духовності і культури» виявилося трохи вільнішого часу – то вирушили до атовців. Після Фестивалю знову подалися у мандри, тільки тепер то була особлива подорож. Справа в тім, що кожного разу відбуваються цікаві зустрічі, зав’язуються знайомства. У попередню поїздку дізналися, що в атовця-криворіжця відбудеться весілля. Служить у Краматорську, тут і знайошов наречену, журився тільки молодий, що з рідного краю прибуде заобмаль гостей.

- Заспівати наших пісень буде нікому, - поділився наречений.

- Як нікому, - вигукнув козацький отаман Валерій Колоша. – Запрошуйте - і всім пісенним гуртом завітаємо на весілля.

Слова свого козацький керманич дотримався. Змістили графік і побували з концертами в учасників ООС не восени, а вже у червні. А потім вирушили до наречених. Далі було, як у тій пісні Мусліма Магомаєва.

А эта свадьба, свадьба, свадьба
Пела и плясала,
И крылья эту свадьбу вдаль
несли.
Широкой этой свадьбе было
места мало,
И неба было мало и земли.

У тім краю більш вживана російська, тому українські пісні наживо, та ще й у такому талановитому виконанні зачаклували запрошених на весілля. Це відчули і самі артисти, а ще усвідомили, яка сила у народному слові, мелодійних куплетах, у мистецтві від душі.

Митці зі „Смолян”, а саме: Микола Перець, Роман Кизюн, Володимир Фесенко, Лілія Бабич, Юлія Бабич, Оксана Булавенко набули тут нових своїх прихильників, а багато з присутніх відкрили чарівний світ української народної пісні.

Неперевершеною була Ольга Зеленська, яку ми вже полюбили, тепер запам’ятали і краматорці. Вона була ведучою, весільний обряд проводила за нашим поліським звичаєм. Були там батьківське благословіння і старости, запалювали свічки і ділили коровай. Поміж всього цього лунали весільні приказки і жарти, а ще звучали пісні.

Нам рушник весільний мати простелила,
На подружнє щастя нас благословила.
Польові ромашки друзі дарували,
Музика весела цілу ніч лунала...

Лунали пісні, кружляли таночки – весело було всім, відступила навіть війна, бо пісня виявилася потужнішою гармат.

Борис Соловйов

На фото: «Смоляни» серед учасників Пісківського фестивалю.