Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


Пісня, потужніша за гармати

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

Коли події на Донбасі переросли в АТО, захисники цілісності української держави відчули тотальну нестачу в амуніції і продовольстві, засобах індивідуального захисту і озброєнні. Тоді вся країна збирала для атовців необхідне, включилися у цю кампанію і мешканці Бахмаччини. Одним з перших на потреби захисників Донбасу відгукнувся директор ПСП „Пісківське” Валерій Колоша. Постачали пісків’яни харчі і пальне, запчастини і кошти. Нині українські бійці взуті і одягнуті, нагодовані і озброєні. Здавалося б, що ще?


Колишній десантник Валерій Колоша служив у Афганістані, знає бойову обстановку не з чужих слів. Завжди згадує, як там, на війні, цінувалися вісточки з рідного краю. Єдиним джерелом були листи, приходили вони від рідних і друзів, наречених і товаришів по навчанню. Коли отримувача пошти змушували з цього приводу затанцювати, то довго вмовляти не доводилося, ноги щасливчика самі просилися у танок. Так і у Донбасі, зв’язок з рідною стороною, відчуття невидимої ниті, що єднає з мирним краєм, - необхідність. Стало у нагоді те, що Валерій Петрович опікується художнім гуртом «Смоляни». Запропонував талановитим артистам побувати на Донбасі – в АТО, на передовій. І гурт «Смоляни», і хореографічний колектив «Аура» українські бійці приймали так тепло, що вони на чолі із своїм благодійником побували в зоні АТО кілька раз. От і напередодні V Всеукраїнського фестивалю «Відродження українського села, його духовності і культури» виявилося трохи вільнішого часу – то вирушили до атовців. Після Фестивалю знову подалися у мандри, тільки тепер то була особлива подорож. Справа в тім, що кожного разу відбуваються цікаві зустрічі, зав’язуються знайомства. У попередню поїздку дізналися, що в атовця-криворіжця відбудеться весілля. Служить у Краматорську, тут і знайошов наречену, журився тільки молодий, що з рідного краю прибуде заобмаль гостей.


- Заспівати наших пісень буде нікому, - поділився наречений.


- Як нікому, - вигукнув козацький отаман Валерій Колоша. – Запрошуйте - і всім пісенним гуртом завітаємо на весілля.


Слова свого козацький керманич дотримався. Змістили графік і побували з концертами в учасників ООС не восени, а вже у червні. А потім вирушили до наречених. Далі було, як у тій пісні Мусліма Магомаєва.


А эта свадьба, свадьба, свадьба
Пела и плясала,
И крылья эту свадьбу вдаль
несли.
Широкой этой свадьбе было
места мало,
И неба было мало и земли.


У тім краю більш вживана російська, тому українські пісні наживо, та ще й у такому талановитому виконанні зачаклували запрошених на весілля. Це відчули і самі артисти, а ще усвідомили, яка сила у народному слові, мелодійних куплетах, у мистецтві від душі.


Митці зі „Смолян”, а саме: Микола Перець, Роман Кизюн, Володимир Фесенко, Лілія Бабич, Юлія Бабич, Оксана Булавенко набули тут нових своїх прихильників, а багато з присутніх відкрили чарівний світ української народної пісні.


Неперевершеною була Ольга Зеленська, яку ми вже полюбили, тепер запам’ятали і краматорці. Вона була ведучою, весільний обряд проводила за нашим поліським звичаєм. Були там батьківське благословіння і старости, запалювали свічки і ділили коровай. Поміж всього цього лунали весільні приказки і жарти, а ще звучали пісні.


Нам рушник весільний мати простелила,
На подружнє щастя нас благословила.
Польові ромашки друзі дарували,
Музика весела цілу ніч лунала...


Лунали пісні, кружляли таночки – весело було всім, відступила навіть війна, бо пісня виявилася потужнішою гармат.


Борис Соловйов


На фото: «Смоляни» серед учасників Пісківського фестивалю.

Пошук по сайту




© 2007-2018 Бахмацька газета "Порадник"
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове