До дня визволення

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Наші свята

Опубліковано: П'ятниця, 10 вересня 2010, 15:44

Попереду був Бахмач. Німці перетворили це місто на опорний пункт. Особливо охороняли залізницю від Конотопа до Бахмача, хутір Петрівський і село Попівку. Кілька разів ці населені пункти переходили із рук у руки. У боях на підступах до Бахмача бійці проявили мужність і героїзм. Коли ворожий кулемет заважав просуванню нашої піхоти, командир відділення сержант Теплов особисто знищив кулеметну обслугу. У цьому бою він загинув.

Увечері 7 вересня німці підтягнули до хутора Петрівського свіжі сили й перейшли в контрнаступ. На підрозділи 712-ого полку було спрямовано вогонь артилерії, авіації, рушили танки й піхота. У цей критичний момент командир полку підполковник Григорій Мовчан наказав розгорнути прапор полку й атакувати ворога. До речі, наш командир полку був родом із села Мала Дівиця Прилуцького району. Його заступник з політчастини майор Афанасьєв - росіянин, заступник із стройової частини майор Хаснулін - татарин. Усіх трьох їх тоді єднала одна мета - перемога над ворогом.

Коли бійці побачили, що першими в атаку пішли командир полку та його заступники, усі з вигуками «Ура!», «Вперед за Батьківщину!» підвелися з окопів. Зав’язався рукопашний бій, німці не витримали такого натиску й відступили.

У цей же час інші полки дивізії, які наступали на Попівку, зламали опір ворога і зайняли село. Далі їх шлях проліг на Бахмач. Першим увірвався в місто комсомолець Мосін. Він засів у крайньому будинку і з станкового кулемета відкрив вогонь по  вулиці, чим забезпечив просування вперед другого батальйону 712-ого стрілецького полку, комсоргом якого був я.
9 вересня 1943 р. Бахмач було звільнено. Нашій дивізії наказом Верховного Головнокомандуючого присвоїли почесне найменування «Бахмацької».   

   
Утративши Бахмач, німці почали відходити до Ніжина. Шлях до нього у жорстоких боях ми подолали за шість днів і ночей. Уже 10 вересня полк вийшов на рубіж сіл Красне Озеро, Велика і Мала Загорівка, Хороше Озеро. А інші полки дивізії оволоділи селами Прохори, Бурківка, Черняхівка, Крути. Особливо жорстокими були бої за село Євлашівку (тепер Красносільське).
Увечері 14 вересня бійці 712-ого полку у взаємодії з танкістами 24-ї механізованої бригади 7-ого Кузбаського механізованого корпусу впритул підійшли до Ніжина і близько дев’ятої години вечора почали штурм міста. Захопили північну околицю, а до шостої ранку очистили від загарбників вулиці, що вели до центру.

Противник чинив шалений опір. Комсомольці відділення автоматників на чолі з сержантом Солохіним вели жорстокі бої. Німці замінували міст через річку Остер. Туди поспішив взвод саперів на чолі з лейтенантом Свежніковим. Під сильним вогнем противника було розміновано міст через річку Остер, а потім - приміщення педінституту, медучилища, поштамту, які були  підготовлені до знищення.

У мене зберігається подяка ніжинців за те, що ми не дали німцям зірвати ці архітектурні цінності міста.

Німецькі кулеметники засіли у куполах ніжинських церков і вели нищівний обстріл наступаючих частин. Командир полку Мовчан доручив мені підібрати трьох відважних комсомольців і послати їх на дзвіницю. Вони скинули німців додолу, і кулемети замовкли.

На світанку 15 вересня 1943 р. Ніжин було визволено від німецьких загарбників. Жителі радісно зустрічали нас, пригощали хлібом, молоком, яблуками і грушами. А німецька авіація все ще продовжувала бомбардувати залізничний вокзал і підступи до нього. Ми не дали можливості німцям зруйнувати його. Він   дотепер стоїть на тому місці. За визволення Ніжина від німецьких окупантів наша дивізія була нагороджена першим орденом Червоного Прапора.