Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


До дня визволення

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 
Після важких боїв на Орловсько-Курській дузі наша 132-а стрілецька дивізія була передана до складу 60-ї армії, якою командував І.Д.Черняховський, і без перепочинку пішла в наступ. Перемагаючи ворога, ми в кількох місцях форсували Сейм і 22 серпня 1943 р. ступили на землю України. Першим було звільнено від фашистських загарбників село Марчихина Буда Сумської області, а вже 6 вересня 1949 р. м.Конотоп.
 

 

Попереду був Бахмач. Німці перетворили це місто на опорний пункт. Особливо охороняли залізницю від Конотопа до Бахмача, хутір Петрівський і село Попівку. Кілька разів ці населені пункти переходили із рук у руки. У боях на підступах до Бахмача бійці проявили мужність і героїзм. Коли ворожий кулемет заважав просуванню нашої піхоти, командир відділення сержант Теплов особисто знищив кулеметну обслугу. У цьому бою він загинув.


Увечері 7 вересня німці підтягнули до хутора Петрівського свіжі сили й перейшли в контрнаступ. На підрозділи 712-ого полку було спрямовано вогонь артилерії, авіації, рушили танки й піхота. У цей критичний момент командир полку підполковник Григорій Мовчан наказав розгорнути прапор полку й атакувати ворога. До речі, наш командир полку був родом із села Мала Дівиця Прилуцького району. Його заступник з політчастини майор Афанасьєв - росіянин, заступник із стройової частини майор Хаснулін - татарин. Усіх трьох їх тоді єднала одна мета - перемога над ворогом.


Коли бійці побачили, що першими в атаку пішли командир полку та його заступники, усі з вигуками «Ура!», «Вперед за Батьківщину!» підвелися з окопів. Зав’язався рукопашний бій, німці не витримали такого натиску й відступили.


У цей же час інші полки дивізії, які наступали на Попівку, зламали опір ворога і зайняли село. Далі їх шлях проліг на Бахмач. Першим увірвався в місто комсомолець Мосін. Він засів у крайньому будинку і з станкового кулемета відкрив вогонь по  вулиці, чим забезпечив просування вперед другого батальйону 712-ого стрілецького полку, комсоргом якого був я.
9 вересня 1943 р. Бахмач було звільнено. Нашій дивізії наказом Верховного Головнокомандуючого присвоїли почесне найменування «Бахмацької».   

   
Утративши Бахмач, німці почали відходити до Ніжина. Шлях до нього у жорстоких боях ми подолали за шість днів і ночей. Уже 10 вересня полк вийшов на рубіж сіл Красне Озеро, Велика і Мала Загорівка, Хороше Озеро. А інші полки дивізії оволоділи селами Прохори, Бурківка, Черняхівка, Крути. Особливо жорстокими були бої за село Євлашівку (тепер Красносільське).
Увечері 14 вересня бійці 712-ого полку у взаємодії з танкістами 24-ї механізованої бригади 7-ого Кузбаського механізованого корпусу впритул підійшли до Ніжина і близько дев’ятої години вечора почали штурм міста. Захопили північну околицю, а до шостої ранку очистили від загарбників вулиці, що вели до центру.


Противник чинив шалений опір. Комсомольці відділення автоматників на чолі з сержантом Солохіним вели жорстокі бої. Німці замінували міст через річку Остер. Туди поспішив взвод саперів на чолі з лейтенантом Свежніковим. Під сильним вогнем противника було розміновано міст через річку Остер, а потім - приміщення педінституту, медучилища, поштамту, які були  підготовлені до знищення.


У мене зберігається подяка ніжинців за те, що ми не дали німцям зірвати ці архітектурні цінності міста.


Німецькі кулеметники засіли у куполах ніжинських церков і вели нищівний обстріл наступаючих частин. Командир полку Мовчан доручив мені підібрати трьох відважних комсомольців і послати їх на дзвіницю. Вони скинули німців додолу, і кулемети замовкли.


На світанку 15 вересня 1943 р. Ніжин було визволено від німецьких загарбників. Жителі радісно зустрічали нас, пригощали хлібом, молоком, яблуками і грушами. А німецька авіація все ще продовжувала бомбардувати залізничний вокзал і підступи до нього. Ми не дали можливості німцям зруйнувати його. Він   дотепер стоїть на тому місці. За визволення Ніжина від німецьких окупантів наша дивізія була нагороджена першим орденом Червоного Прапора.

 

В.ШМОРГУН, член ради ветеранів колишньої 132-ї Бахмацько-Варшавської двічі Червонопрапорної ордена Суворова стрілецької дивізії, м. Бобровиця.

 

Пошук по сайту




© 2007-2018 Бахмацька газета "Порадник"
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове