Ми сильні

  • Друк
Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

Негнучий дух в
гнучкому тілі,
Над нею ангели летіли,
Смиренно крила
притуляли,
Від зла старанно
захищали.
* * *
Тендітна дівчина і мила
Країну та людей
любила,
Була на подвиги готова
За мир, за найсвятішу
мову!
Зростала у селі, де жито
Хвилюється і хочеш
жити,
Де верби плачуть біля
ставу,
Де птахокрилені октави,
Де люди наче на долоні,
До служби звуть церковні дзвони,
Де праця нахиляє низько,
А воля… воля зовсім близько!
* * *
У дні війни пішов на службу
Її коханий. Вірна дружбі –
Вона за ним, щоб лише знати,
Де очі милого шукати…
Ходили поруч в лютий холод,
У спеку бій тримали. Голод.
Міцна пов’язувала сила,
Земля такими народила!
А та земля, що зветься «руська»,
Своїх не долюбила. Дзуськи!
Загарбницьку натуру мала,
Побільше красти научала…
Куди прийшли? Кого вбивати?
Та звідки ж хліба буде взяти?
Та подивіться ж правді в очі,
Убивці. Ми війни не хочем.


* * *
Одного разу в день погожий,
(Цей день на інші був не схожий),
Солдати всі відпочивали,
Із вуст їх спогади лунали
Про матерів, коханих, друзів,
Світились очі в щирій тузі..
Він і вона щось шепотіли,
Серця їх ніжно тріпотіли…
Скоріше б вже війна втікала,
Не дратувала, не лякала.
* * *
Тихенько вітер приголубив
Берізоньку сумну і любу.
Та раптом постріл. Захитало.
Ще мить. І дівчини не стало.
Вона дивилася на нього
Востаннє. Як на свого бога…
* * *
Негнучий дух в гнучкому тілі –
Його не знищили. Не вбили.
Цей дух у кожній українці –
У кожній дівчині та жінці!
Тремтіть, загарбники, у змові,
Воскресне дух той в кожнім слові,
У кожній українській хаті.
Ми сильні! Нас таких багато!


Ольга Батьковська