Мы ее любим!
/ 0
- Деталі
- Категорія: Літературна сторінка
- Опубліковано: П'ятниця, 15 березня 2019, 15:12
У стрельничанки Виктории Ковтун очень непростая судьба – моя односельчанка передвигается с трудом. Уже этим много сказано. Выручает реабилитационный трехколесный велосипед. Удивительно, Виктория не сникла, не разуверилась в жизни, даже оставаясь в состоянии ограниченных возможностей, хочет быть полезной людям. За её стойкость, за добрый нрав, за её уважение к землякам, мы все её любим.
Велосипедом по снегу не поедешь, потому Виктория, засидевшись в четырех стенах, более всех ожидала прихода весны. Нынешнее тепло, опережающее календарь, - для неё, может быть, знак небес. Она уже несколько дней как выезжает, первый визит, между прочим, состоялся в сельскую библиотеку.
Для всех нас молодая поэтесса сочиняет стихи. Предлагаю ее куплеты на литературный конкурс вашей и нашей газеты.
Алина Орлова,
волонтер общественной
организации „Родина воїна”
Ненько, моя Україна!
Ненько, моя Україно,
Ти пісня моя солов’їна,
Ти мова моя калинова,
Ти свіжість моя вечорова.
Де б я не ходила,
Де би не була,
А краси такої
Так і не знайшла.
В нас красиві ріки,
Озера, ліси і поля.
В нас найкращі квіти,
Найбагатша у світі земля.
Заслужено пишаємось
Тобою, Україно,
Бо ти у нас найкраща,
Бо ти у нас єдина.
Мелодія душі
Ти моя мелодія душі,
Мій яскравий вогник ночі.
Я тобі дарую ці вірші
І серденько дівоче.
Для мене ти єдиний світ,
А іншого мені й не треба.
Я шлю тобі палкий привіт
І серце горнеться до тебе.
Твій голос лунає, як скрипка,
Дзвенить, як веселі цимбали.
Я розцвітаю, як квітка,
Яку все життя доглядали.
Щодня, щохвилини, щомиті
Тебе хочу бачити, чути
І очі для тебе відкрити,
Тебе я не можу забути.
Вікторія Ковтун,
c.Стрільники