Мы ее любим!

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Літературна сторінка

Опубліковано: П'ятниця, 15 березня 2019, 15:12

У стрельничанки Виктории Ковтун очень непростая судьба – моя односельчанка передвигается с трудом. Уже этим много сказано. Выручает реабилитационный трехколесный велосипед. Удивительно, Виктория не сникла, не разуверилась в жизни, даже оставаясь в состоянии ограниченных возможностей, хочет быть полезной людям. За её стойкость, за добрый нрав, за её уважение к землякам, мы все её любим.

Велосипедом по снегу не поедешь, потому Виктория, засидевшись в четырех стенах, более всех ожидала прихода весны. Нынешнее тепло, опережающее календарь, - для неё, может быть, знак небес. Она уже несколько дней как выезжает, первый визит, между прочим, состоялся в сельскую библиотеку.

Для всех нас молодая поэтесса сочиняет стихи. Предлагаю ее куплеты на литературный конкурс вашей и нашей газеты.

Алина Орлова,
волонтер общественной
организации „Родина воїна”

Ненько, моя Україна!

Ненько, моя Україно,
Ти пісня моя солов’їна,
Ти мова моя калинова,
Ти свіжість моя вечорова.
Де б я не ходила,
Де би не була,
А краси такої
Так і не знайшла.
В нас красиві ріки,
Озера, ліси і поля.
В нас найкращі квіти,
Найбагатша у світі земля.
Заслужено пишаємось
Тобою, Україно,
Бо ти у нас найкраща,
Бо ти у нас єдина.

Мелодія душі

Ти моя мелодія душі,
Мій яскравий вогник ночі.
Я тобі дарую ці вірші
І серденько дівоче.
Для мене ти єдиний світ,
А іншого мені й не треба.
Я шлю тобі палкий привіт
І серце горнеться до тебе.
Твій голос лунає, як скрипка,
Дзвенить, як веселі цимбали.
Я розцвітаю, як квітка,
Яку все життя доглядали.
Щодня, щохвилини, щомиті
Тебе хочу бачити, чути
І очі для тебе відкрити,
Тебе я не можу забути.

Вікторія Ковтун,
c.Стрільники

• < Попередня
• Наступна >