Відголос дитинства

  • Друк
Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

Ще й досі цей мальовничий куточок міста називають Рокитками. Знайомий він з дитинства, бо тут колись розорювалися площі під городи. Допомагав мамі полоти, огортати картоплю. Робота із сапою приваблювала не дуже, а от кілька озерець, які утворилися у воронках від вибухів бомб, давали можливість освіжитися. А ще у скверику стояв човен-гойдалка, то й він приваблював можливістю погойдатися...


Усе це згадалося миттєво, як побачив нещодавно у тому тінистому тепер гайочку дитячий спортивно-розважальний майданчик. Дітей тут доволі – до вулиці Чапаєва тулиться КМС-285 із своїм міні- селищем, а у багатьох дворищах лунають юні голоси. Літо – пора відпочинку, приємно, що діти проводять час саме тут, на повітрі. Найменші опанували гірку, доросліших ваблять гойдалки, а підлітки грають у волейбол. Саме вони і розповіли, як створювали цей затишний куточок.

- На Батуринській стояв дитячий майданчик, та дітлахи там збиралися рідко, бо їх там мало. Наш гурт звернувся до міського голови, щоб перенести знаряддя у сквер по сусідству. Ще загорілися бажанням власноруч спорудити волейбольний майданчик. Павло Миколайович Шимко нас підтримав. Тепер от збираємося гуртом. Як стає спекотно, йдемо на ставок, він поруч, так і гартуємося. Бачите, як позасмагали...


«Різношерста» за віком юрба враз стає дисциплінованою і зосередженою, як тільки розташувалися по обидва боки сітки. Ось уже і м’яч у грі. Ще далеко не майстри, але приємно хвацько приймають подачі, організовують атаки. Суперництво команд захопило, та згадав про час...


Знову наплинули спогади: футбольне поле на „озері” з ворітьми з лат. Ватага хлопчаків, що ганяла стомлений від побиття м’яч, засмаглі від щедрого сонця наші спини. І не чіпали нас хвороби, не траплялося, щоб хтось непритомнів на уроках фізкультури. Тодішнє покоління зростало у бідніших умовах, але у більшій гармонії з природою. Щось схоже на відголос мого дитинства побачив того дня у Рокитках...


Петро Шульган