Чи існують зебри в Бахмачі? Ну, скажете, чи вже «криша поїхала»? Та ні, ви їх теж бачили. Тільки я не розумію, навіщо їх ото малюють до кожного свята, для дизайну, чи що? Ага, я про ті, що на дорогах.

Переходив сьогодні ту, яка на мосту біля «кругу», і розчулився до сліз. От і захотілось з людьми поділитися думками з приводу. Розчулився чого? Бо вперше за мої чималенькі роки сподобився: водій легковика... пропустив мене! І я, мов генерал перед строєм, пройшовся спокійним кроком, а не підтюпцем, як вже звик. І не ображався. Та й всі ми звикли, що закони тільки пишуться, а не виконуються. Так оце і з нашими «зебрами».

Ну чому я не киянин, задумаєшся інколи, як у столицю потрапиш? Більше то ж ми на базар туди їздимо – продавати те, що виростили на городах, копійчину заробити. Чимчикуєш ото з «кравчучкою» ( а як він, розумний, тепер гарно виступає, просто тобі месія український!) Тремтиш, як та воша на кожусі, перед проспектами столичними, а машини ж, людоньки мої, рікою пливуть, та що там пливуть – летять. Аж ні – стишить швидкість перед переляканим провінціалом, а на переході то й взагалі себе почуваєш, як удома. Не віриться, але до кращого, недарма кажуть, швидко звикаєш. Вернувся в рідний Бахмач, ідеш і тут тебе –бац! мов окропом ошпарили! Не зівай, ти вже вдома!

 

Яке ж запитаннячко? Я розумію, що не можна біля кожного переходу поставити караул, але ж мусить бути якийсь контроль?! Ну не може наш народ без наглядача, така  вже вдача.

Отак міркуючи, переходжу вулицю Жовтневу біля банку, на переході, як треба. Вжик – кулею пролетів та ще й у вікно вилаяв. А чи його побачиш, якщо там машин стоїть, мов на стоянці? І знак висить – стоянки заборонена.

А поряд зі мною бабця йшла з паличкою. Як ви думаєте, встигла б вона перейти, аби вірила тому, що нам пишуть і малюють?