Останні публікації
- У Бахмачі прийняли 20 пологів, хоча лікарня і не мала відповідного договору з НСЗУ
- Бракон"єра з Бахмача піймано!
- З 15 лютого 2023 року на Чернігівщині встановлено заборону на вилов щуки
- Увага! Оголошення!
- Без світла, але з інтернетом. Робимо потужний повербанк для роутера, (освітлення, зарядок телефонів) у домашніх умовах
- Рибоохоронний патруль повідомляє
- 15 лютого для воїнів-афганців - це свято із свят
- За крок до ЮВІЛЕЮ!!!
- Спасибо от души
- Укрпошта запрошує за «вакциновану тисячу» передплатити «Порадник» та інші цікаві видання
Останні коментарі
-
А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!
-
Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...
-
Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.
-
Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...
Пам’яті керівника, товариша, побратима
- Деталі
- Категорія: Наша пам'ять
- Опубліковано: П'ятниця, 06 січня 2017, 11:21
Кочерга
Віталій Анатолійович
(04.08.1965 - 03.01.2017)
Ще не знаємо подробиць, відомо тільки, що його вже немає серед нас. Але ж, здається, зовсім недавно вітали з 50-річчям. І вже зовсім недавно, в передостанній день року, що минув, голова Бахмацької районної ради провів дуже напружену, дуже потрібну сесію.
Ми відкладали писати ці рядки до останнього, сподіваючись, що трагічна звістка помилкова, що він повернеться, що десь просто затримався. Ні, не повернеться, як це трапилося у вогняному Афгані, коли механік-водій Віталій Кочерга, підірвавшись на фугасі, був викинутий з БТР-а вибуховою хвилею в зарості придорожнього схилу. Тоді його бойові товариші вчасно знайшли пораненого сержанта, чим врятували йому життя. На жаль, тепер чудо не повторилося.
...І він знову був за кермом. Серед дня раптово посипав сніг. Пороша, напевно, і стала причиною трагедії, притрусивши лід, зробивши дорогу небезпечно слизькою.
Наразі ще не знаємо подробиць, й від невідомості ще болючіше. Ще вранці в доброму гуморі він говорив з нами, заходив до колег в адміністрацію, а зараз його вже немає, так важко ужитися з цієї неприродною думкою... Трохи втішає лише те, що був він справжнім православним, що десь на небесах йому відкриються врата Царства Небесного.
Перед очима він - живий, зі своєю привітною посмішкою, з готовністю вислухати, порадити, допомогти. Таким Віталій Анатолійович і залишиться в нашій пам’яті назавжди.
Колектив районної ради, депутати, воїни-афганці
Детальніше...