Питною водою наш край з давніх- давен був забезпечений так щедро, що люди навіть не усвідомлювали її справжньої цінності. Адже можна було скористатись поверхневою водою з річки, озера, копанки. Мій прадід Герасим , з переказів мами, міг вгамувати спрагу з калюжі, скориставшись для зручності соломинкою. Ще до середини 60-х , вирушаючи на Сейм, не переймались запасом води, бо її пили прямо з річки. Та все ж найсмачнішою була вода з криниці: прохолодна, прозора, без присмаків. Тепер інша справа. Першою втратила свою якість вода в річках, водоймах, нині шкідливі речовини, різні домішки все наполегливіше атакують наші колодязі. Виявляється, третина шлунково-кишкових захворювань виникає  якраз внаслідок вживання неякісної води. Пригадав давні розмови з цих проблем з нашим колишнім дописувачем, з краєзнавцем, народним лікарем Олександром Кодаковим. Олександр Костянтинович ще тоді підмітив, що з сечокам’яними захворюваннями до нього ніколи не звертались батуринці. Пояснив це тим, що тодішнє селище забезпечувалось водою з глибинної свердловини,яка постачала м’яку воду.

- Вода - не лише обов’язковий чинник для відтворення живого світу, це той природний ресурс , котрий суттєво впливає на наше здоров’я. На жаль, водопостачання потерпає від проблем , породжених господарською діяльністю. Особливу тривогу викликає якість води із джерел децентралізованого постачання, йдеться в першу чергу про колодязі. Один з найнебезпечніших ворогів споживача - нітрати. Їх вміст іноді перевищує допустимі граничні норми в рази. Ці сполуки є мутагенними і призводять до генетичних захворювань. Особливо небезпечні вони для немовлят , викликають метогемоглобінемію, тобто кисневе голодування. До того ж вода верхнього, четвертинного, водоносного горизонту дуже тверда, бо має підвищений вміст хімічних сполук. І за бактеріологічними показниками вона теж має відхилення від санітарних нормативів.

- Погодьтесь, що на шести сотках , а саме на таких площах розташована більшість наших садиб, важко дотриматись санітарних вимог щодо відстані від криниці до туалету, до хліва. А якщо ця проблема якось врегульована в масштабах однієї садиби, то нерідко ситуація ускладнюється розташуванням цих об’єктів за сусідською межею.

Ще більше проблем створюють сьогоднішні вимоги щодо зручностей у приватних будівлях, при цьому вигрібні ями водовідведення, як правило, розташовані неподалік від колодязів. От вам і проблема. Домашня птиця у дворі, хлів з поросям, тим паче з коровою - додатковий фактор ризику мати забруднену воду.

- Сьогодні діє така норма, що родини з вагітними жінками  або немовлятами мають перевірити якість води, яку споживають. Зазначу, для них робиться це безкоштовно. Та навіть за таких умов звертаються до нас не всі. Отак ми дбаємо за власне здоров’я. Для решти хімічний аналіз питної води коштує 20-25 гривень. Декого це стримує. А між іншим, третина досліджених нами проб не відповідає державним санітарним нормам.

- Найчастіше вдаються до цього від браку води в колодязях, а не від бажання мати якісну воду. Треба сказати, що нітратів тут , на глибині 35-50 метрів,  немає. Проте цей горизонт перенасичений мінеральними солями, особливо багато сполук заліза. При допустимій нормі вмісту 0,2 міліграма на літр нерідко маємо заліза вдесятеро більше. Від цього і посуд, і ванна набувають з часом кольору іржі. Щоб його позбутись, починають застосовувати інші хімічні препарати. А це ще один шлях забруднення довкілля.

Справді чиста вода, яка відповідає стандартам санітарних норм, надходить з найнижчих крейдяних горизонтів, 720-750 -метрова глибина. Це справа промислових масштабів і виправдана лише при спорудженні розгалужених водогонів.

Запаси води обмежені, спеціалісти запевняють, що людство вже скоро зіштовхнеться з її браком. То потрібно берегти і річки, і водойми, і всю природу.