Скажете, у нас вже й так їх два, а дахи як текли, так і течуть, у під’їздах як свистіло в усі дірки, так і свистить, ремонти як робили своїм коштом, так і робимо, і т.д., і т.д.? Все правильно, тому й потрібно щось кардинально змінювати. В першу чергу, змінювати треба сам підхід. Почнемо з того, що вже давно практично всі квартири приватизовані, мешканці дійсно практично самі роблять усі ремонти, а що не роблять, те на ладан дише, то вибачте – що таке „квартплата”? За що платить власник квартири? Це питання витає в повітрі вже давно, але за звичною, ще совковою схемою, люди продовжують платити за неякісні, або ж примарні послуги. Або ж – не платити. Останнє породжує дефіцит коштів у тих самих ЖЕКів, ні за що робити їм навіть поточні, не кажучи вже про капітальні ремонти. А за що ж їм тоді платити? Замкнуте коло. Нововведення в житлово-комунальній сфері вже почалися і мають позитивний результат – там, де не бояться нового. Наприклад, у майже сусідньому з нами Кременчуці. Про це ви мали змогу прочитати в одній з публікацій „Порадника”: „Від сесії до сесії”, автор - депутат міської ради М.Виноградов, в якій Михайло Михайлович пропонував усім „небайдужим бахмачанам... разом поміркувати, як зробити обслуговування наших будинків якісним, надійним, зручним та економним” (№27).

„Порадник” поміркував над цим – ми почули про „начебто якийсь новий ЖЕК” і вирішили дізнатися про все з перших вуст.

 

Ініціатор і організатор нового підприємства Сергієнко Денис одразу уточнює:

- Ви не думаєте, що багатьох ще й досі трохи відлякує слово „приватне”?

Я можу додати подібне: проходжу на роботу щодня повз однієї „кондєйки”, як в народі звуть, що теж обслуговуванням населення займається. Зранку (!) вже сидять за столом і  п’яні голоси доносяться. Знаєте, буває така крапля, яка зветься останньою? Оце вона й була – не для косаря, для Дениса. Він взявся вивчати альтернативні види обслуговування житла, про які раніше лише чув. Наводить приклад кременчуцької компанії, яка доволі успішно обслуговує величезний житловий фонд. Отже, основний принцип: мінімум витрат на утримання, максимум – на ремонти. У них буде лише 11 чоловік, з яких троє – адміністрація (але той же інженер буде лазити на всі дахи і підвали, щоб визначити обсяг робіт), навіть бухгалтер та юрист працюватимуть за договором, а не в штаті. Робітники – лише критично необхідні: 2 електрики, 2 сантехніки, 4 прибиральниці, але з достойною зарплатою (наприклад, прибиральниця, на переконання Дениса, мусить отримувати не менше 1 тисячі гривень). Усі ж ремонтні роботи будуть виконуватися на умовах підряду з професійними організаціями. Тобто дах, приміром, будуть крити саме покрівельники, а не шабашники, які паралельно десь дорогу роблять. І – прислухайтесь! – здавати роботу вони будуть самим мешканцям будинку, плюс, звісно, представникам міської ради як представницького органу громади. Крім того, на будь-яку ремонтну підрядну роботу надаватиметься гарантія – тобто якщо ваш дах потече раніше зазначеного терміну – перекриватимуть своїм коштом. Або наприклад, треба покосити – найняли робітника з того ж нашого „Комунальника”, треба зайвий раз сміття вивезти – також. А не тримати для цього окрему штатну одиницю.

Фронт робіт визначають разом: підприємство з мешканцями будинків на загальних зборах, вивішують цей план в своєму офісі – будь-хто і будь-коли може подивитися, коли реально зроблять дах на його будинку, приміром. І тут же – звіт про проведену роботу. Дивіться і контролюйте! Тобто, абсолютна прозорість. Платити квартировласник буде за зроблені, конкретні послуги.  Ще один, чи не найважливіший момент: укладання угоди між ним та підприємством. Це те, що повинні робити усі, й нині існуючі, ЖЕКи, але... чомусь не роблять, ну скажімо м’яко, в повному обсязі. (В усякому разі, я говорила з кількома жителями різних будинків – у жодного договору немає –Н.Т.) Напевне, тому що не можуть практично надавати ті послуги, які задекларовані в типовому договорі, і з яких, власне, і складається тариф. Не можуть за браком коштів – вже традиційна причина. Але ж таке не може тривати вічно – треба щось робити. Так вирішив Денис Сергієнко – молодий енергійний підприємець, та врешті просто житель однієї з таких квартир, якому набридла така ситуація. Побажаємо йому та його команді успіху, а всім бахмачанам – мати дійсно ті квартири, за які вони платять.

 І насамкінець – ще одне запитання:

- На якій стадії зараз знаходиться організація підприємства „Міськжитлосервіс”?

- У стадії „вивчення”. Саме таке рішення прийнято на сесії міської ради: створити робочу комісію з вивчення альтернативного обслуговування житлового фонду. Як мені здається, ми знаходимо розуміння і з боку депутатського корпусу, і з боку виконкому міської ради.             
 

Спілкувалася Н. Теплова