Нетьмяніючі картини дитинства. В нашім березовім гайку, давно “приватизованого” колгоспом, здоровезний, вухастий заєць, відкусивши нижню гілочку, навстоячки, смішно чеберяючи лапками, ловить-ловить миготливі перлини соку.

– Не полохай! – шепочуть тато. – Бач заєць який розумний. Знає, що сочок лікувальний. Зараз й ми провертим!

Це було ціле дійство: вирізувати бузиняні цівки, вишпарювати щербатенькі глечата – саме так, всі цілющі властивості зберігаються повністю.

А вони дивовижні. Якось, ще бадьорий, все життя лісник, григорівський дід Берко розповів, як він соком за два тижні вилікував свою небогу з Дніпропетровська. “Сівши” на пісну їжу, пила вволю березовий сік й забула про свій хронічний нефрит. Адже багата мінеральними солями й силою землі ця, здавалось би, звичайна вода, чистить нирки, сечовик, судини, печінку, окрім того маючи значний антираковий чинник.

 

Фельдшер від Бога й художник від Бога Іван Панасович Ковтун з Бахмача якось порадив своїй знайомій, лице якої обсіли струпи, якнайчастіш вмиватися свіжим березовим соком. Через тиждень нечисть де й поділася.

А в нас на цю “Божу росу” випарювався десятивідерний кадовб. Ставився в кутку погреба. То вже був мій клопіт наповнити його. Вставав навіть опівночі слухати в прохолодних ранках срібногорле «курли» й передзвін крапель в глеки, кушинці, дзбанятка. А матуся заправляли вщерточку повен кадовб підсмаженим ячменем, житніми сухарями чи підпряженими кришенями. До середини літа такий був напій – в носа аж шпигало. Куди тим “пе-псям”. До речі, про це пійло: вкиньте туди свинячий зуб, через місяць повністю розчинить його. Що ж тоді воно чинить з нашими шлунками? Але ми про білокору. Все, що вона дає – дивовижно цілюще.

Ангіна. Березовий попіл, теплий в торбинці, прикласти на ніч до шиї. Як зазвичай одного-двох разів досить, щоб недуж покинула вас.

Довгонезаживаючі рани. Березовий попіл (1 склянка на 1 відро перевареної води). Добре розколотити. Настояти ніч. Якнайчастіше робити примочки. До речі – на смак ця відціджена попілна вода нагадує мінеральну, але куди цілющіша від неї при лікуванні шлунково-кишкового тракту. А сільські бабусі при болях в шлунку, при поганім травленні, одразу ж пропонують березівку. А що може бути цілющіш від бруньок на горілці (1:5) при здряпинах, забиттях, чиряках, ранах. Хіба що – березові листя. Але оті, які тільки-но розпуклися, вилупилися з бруньки.  Цей припис вніс в свою скарбницю “Енциклопедію волховства” пан Сергій з Дмитрівки. При Союзі він для Мінздраву заготовляв рослини десь аж в Бурятії. І там знахарі, а це тибетська медична школа, повідали, що саме такий лист цілющіш женьшеню. Останній не бажаний при серцевих захворюваннях чи онкології. Настоянка з листя бажана ж при цих недугах. Окрім того, омолоджує все тіло, оздоровлює печінку, розсмоктує тромби, гасить новоутворення. Отже, нариваєте “півторашку” отих клейких березових листочків, дещо стопкуєте. Одразу ж заливаєте горілкою чи 50% спиртом. Настоюєте в темряві 18 днів. Відціджуєте. Заливаєте лист знову 40% спиртом. Настоюєте два тижні. Цідите. Сполучаєте дві рідини. Вживати перший місяць кварталу. По 40 крапель двічі на день на переварену воду. Отже, 4 місяці на рік.

Якось вчителька з 4-ої школи розповіла мені, як позбулася тяжкої важкоти в ногах, несила було й на другий поверх піднятися. Обгортала на ніч ноги березовими віниками, свіжо різаними, з листом. Утепляла. Щоніч нові. Два тижні. Й дивовижно: ноги стали, мов у молодої.

Запалення придатків. Паритися над свіжими гілочками, влітку з листом. Розжарена цеглина.  Не неї ставиться відро, січуться гілочки. Злегенька збризкуються окропом, щоб ішла пара. Обіпнути ковдрою під час паріння (30 хв.) бажано випити 30 г спиртного. Й в постіль.

Екземи. Найліпше лікує березовий дьоготь. Яєчний білок, сметана, вершкова домашня, дьоготь 1:1:1. Мастити наніч – вранці.

Практично в кожній родині є свої березові рецепти. Надсилайте. А поки що оздоровлюйтесь березовим соком. Як це роблять мої сусіди, добрим словом згадуючи діда Гарасима, що посадив березняк.