Останні публікації
- У Бахмачі прийняли 20 пологів, хоча лікарня і не мала відповідного договору з НСЗУ
- Бракон"єра з Бахмача піймано!
- З 15 лютого 2023 року на Чернігівщині встановлено заборону на вилов щуки
- Увага! Оголошення!
- Без світла, але з інтернетом. Робимо потужний повербанк для роутера, (освітлення, зарядок телефонів) у домашніх умовах
- Рибоохоронний патруль повідомляє
- 15 лютого для воїнів-афганців - це свято із свят
- За крок до ЮВІЛЕЮ!!!
- Спасибо от души
- Укрпошта запрошує за «вакциновану тисячу» передплатити «Порадник» та інші цікаві видання
Останні коментарі
-
А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!
-
Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...
-
Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.
-
Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...
„Прокурор добавить”
/ 0
- Деталі
- Категорія: Лист до редакції
- Опубліковано: П'ятниця, 17 грудня 2010, 11:58
Цей крилатий витвір народної творчості пізнав на собі, коли подав заяву до прокуратури.
Мене завірили, що відповідь я, як інвалід ІІ групи, одержу не через місяць, а через два тижні. Добре інколи бути інвалідом - правда ж? Рівно через два тижні я - у приймальні прокуратури, у секретаря. Перевірили і повірили, що я дійсно 12.11.10р. подавав заяву, і послали в третій кабінет. У третьому перевірили і повірили – подавав, але ксерокопії на підтвердження того, що я інвалід – немає. Показав посвідчення. Повірила, але ж ногу до документа не пришиєш. Ще й довідку з Пенсійного фонду запросила. Глянула в комп’ютер і заспокоїла: „Від–повідь готова. Зайдіть до секретаря”.
Мене завірили, що відповідь я, як інвалід ІІ групи, одержу не через місяць, а через два тижні. Добре інколи бути інвалідом - правда ж? Рівно через два тижні я - у приймальні прокуратури, у секретаря. Перевірили і повірили, що я дійсно 12.11.10р. подавав заяву, і послали в третій кабінет. У третьому перевірили і повірили – подавав, але ксерокопії на підтвердження того, що я інвалід – немає. Показав посвідчення. Повірила, але ж ногу до документа не пришиєш. Ще й довідку з Пенсійного фонду запросила. Глянула в комп’ютер і заспокоїла: „Від–повідь готова. Зайдіть до секретаря”.
Я радий, що не бігти в ПФ та не робити ксерокопії, а тут – поряд. Заходжу. Чую: ”Кудись вийшла, прийдіть після обіду. А якщо від–повідь знайдемо, перешлемо”. Подумав: „Сьогодні – п’ятниця. У суботу - неділю одержу. Чого ж кульгати ще й після обіду?”. Не одержав. У поне–ділок сказали: „Сьогодні у поштарів вихідний. Почекайте до завтра”.
Почтовый ящик открываю я с волненьем,
А вдруг он снова, как и всю неделю, пуст.
Ты мне не пишешь, начиная с воскресенья,
Обидившись на что-то, - ну и пусть.
Почекав – немає. Про всяк випадок зняв ксерокопію, що я кривий, довідку взяв у Пенсійному фонді. Та, почувши з телеящика, що завтра 30 листопада – День прокуратури, зрозумів – там не до мене. А післязавтра середа - другий день після їх професійного свята: рано ще йти. Піду в четвер. Прийшов.
А вдруг он снова, как и всю неделю, пуст.
Ты мне не пишешь, начиная с воскресенья,
Обидившись на что-то, - ну и пусть.
Почекав – немає. Про всяк випадок зняв ксерокопію, що я кривий, довідку взяв у Пенсійному фонді. Та, почувши з телеящика, що завтра 30 листопада – День прокуратури, зрозумів – там не до мене. А післязавтра середа - другий день після їх професійного свята: рано ще йти. Піду в четвер. Прийшов.
- Вийдіть у коридор і заждіть хвилинку.
Вийшов. Заждав три хвилинки. Зайшов:
- Почекайте в коридорі хвилинку.
Логічно поміркував, що хвилинка, як і у всяких начальників, це якнайменше годин зо п’ять. А через п’ять - робочий день закінчується. І пішов я... додому.
Додав прокурор клопоту. І завтра не піду – День інвалідів, ще могорич нести. Через 10 днів – місяць після подачі заяви. Якщо ж я напишу нову заяву з довідкою від ПФ та письмово підтверджу, що я інвалід поки що ІІ групи, то треба як мінімум 15 днів чекати. Правда, здогадався: якщо від 15 відняти 10 - буде 5. Що ж, хай буде за загальним, а не моїм, „інвалідським” законом - швидше. Та якось і не зручно вшосте набридати. Прокурор додав клопоту? – Додав. Досить „добавок”:
Пусть будет грустно мне без писем ласковых
И пусть молчание пророчит мне беду…
Ні, не піду. Бо будеш знову ковзатись слизькими сходами прокуратури (ой і слизько ж на тих плитках новомодних!) – додадуть ще й групу. А з першою групою ситуація стане зовсім тупикова - сиди вдома. Чекаю. А „чуйка”(інтуїція підказує) – не дочекаєшся!
P.S. Доводилось звертатися до прокуратури і при радянській владі. Черга, хоча й невелика, та була. Зараз я вдруге приходжу туди – ні душі. Люди стали інші. Розуміють – сюди за законами не ходи. Та хіба ж тільки сюди? От, до прикладу, третій місяць чекаю відповідь на заяву від ВАТ „Облкомуненерго”. Чи не рік (з точністю до дня не пам’ятаю – вже й вилетіло за цей час) чекаю відповіді на одну з заяв від відділу освіти.
Єдине, що я зрозумів із своїх походеньок - у мене, на відміну від багатьох, три професійні свята на рік: День учителя, День інваліда та День дурня – 1 квітня...
Сипливий О.І.
Детальніше...