Останні публікації
- У Бахмачі прийняли 20 пологів, хоча лікарня і не мала відповідного договору з НСЗУ
- Бракон"єра з Бахмача піймано!
- З 15 лютого 2023 року на Чернігівщині встановлено заборону на вилов щуки
- Увага! Оголошення!
- Без світла, але з інтернетом. Робимо потужний повербанк для роутера, (освітлення, зарядок телефонів) у домашніх умовах
- Рибоохоронний патруль повідомляє
- 15 лютого для воїнів-афганців - це свято із свят
- За крок до ЮВІЛЕЮ!!!
- Спасибо от души
- Укрпошта запрошує за «вакциновану тисячу» передплатити «Порадник» та інші цікаві видання
Останні коментарі
-
А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!
-
Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...
-
Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.
-
Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...
Не продавайте Дружка
/ 0
- Деталі
- Категорія: Лист до редакції
- Опубліковано: П'ятниця, 25 березня 2011, 12:27
На вході до центрального універмагу в обласному центрі, як завжди, людно. Міняють валюту, улесливо пропонують передсвяткові символи року – м’які іграшки – подоби братів наших менших, скуповують ордени і медалі – символи ратної і трудової звитяги минулих літ...
Провінційному покупцеві мулько і незвично в таких торгових рядах. Та мою увагу (і не тільки мою) привернув серед цього розмаїття оригінальний товар – симпатичний білій цуцик. Широколобий, з сірими китичками на вухах, з розумними, чорними, як два вуглики, очима.
Очі в песика були дуже сумні. Ще розгубленіший вигляд був у його продавця – старенької, інтелігентної на вигляд жінки, яка тулила кошичок до грудей і називала ціну якось наче винувато. Спочатку просила більше, а потім усе менше. Уже й знайшовся охочий придбати. Старенька почала розповідати про характер Дружка, про його таланти.
Але тут з натовпу хтось різко перебив її:” То чого ж продаєш, як песик такий розумний! Знаємо ми вас, старих алкоголічок – поцупила десь у порядних людей, а тепер поспішаєш за чверткою”.
Голос у жінки затремтів, зірвався на плач: „Я ніколи не пила, нічим не торгувала. Один Бог свідок, як мені важко розлучатись із Дружком. Але ці кляті гроші вкрай потрібні сьогодні. Для сина...” – і вмовкла, наче сама приголомшена своєю промовою.
Покупець зник у натовпі, люди загомоніли – хто осу-джував її вчинок, хто виправдовував – може, на цьому і розійшлися б. Та раптом до бабусі підбіг хлопчина, бадьорий, як горобчик, мабуть, учень ПТУ – вчорашнє дитя села. Тицьнув у бабусину руку синенький п`ятигривневий папірець - можливо, увесь капітал на цей день: „Візьміть, тьотю, гроші, лиш не продавайте Дружка”.
І потяглись до старенької руки – хто скільки міг. Вона ніяково дякувала, а Дружок тим часом випростав лапу з кошичка, обійняв свою хазяйку, наче промовляв :” Спасибі Вам, добрі люди, що не розлучили нас”.
Раїса Михайлова
Детальніше...