Останні публікації
- У Бахмачі прийняли 20 пологів, хоча лікарня і не мала відповідного договору з НСЗУ
- Бракон"єра з Бахмача піймано!
- З 15 лютого 2023 року на Чернігівщині встановлено заборону на вилов щуки
- Увага! Оголошення!
- Без світла, але з інтернетом. Робимо потужний повербанк для роутера, (освітлення, зарядок телефонів) у домашніх умовах
- Рибоохоронний патруль повідомляє
- 15 лютого для воїнів-афганців - це свято із свят
- За крок до ЮВІЛЕЮ!!!
- Спасибо от души
- Укрпошта запрошує за «вакциновану тисячу» передплатити «Порадник» та інші цікаві видання
Останні коментарі
-
А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!
-
Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...
-
Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.
-
Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...
Лист до редакції
/ 0
- Деталі
- Категорія: Лист до редакції
- Опубліковано: П'ятниця, 13 січня 2012, 23:03
Сьогодні на політичному бомонді найбільш обговорювана тема – ціна на російський газ. Проте, здається, ще актуальніше стоїть питання зняття мораторію (заборони) на продаж земель сільськогосподарського призначення. Поки що він продовжений до 1 січня 2013 року. Та чи потрібен той продаж взагалі? Хто від цього виграє? Нам приводять за приклад Європу, а чомусь умовчують про інші форми земельних відносин. У цьому плані нагадаю досвід Ізраїлю, де земля перебуває у власності держави і передається фермерам в оренду. Про досягнення сільського господарства євреїв годі говорити. Так навіщо нам нові експерименти, може, скористаємось досвідом ізраїльтян?
До того ж, згадайте, як було з квартирами. Доки їх давали (давали!) райкоми і завкоми, ми не бачили бомжів. А тепер скільки випадків кримінального заволодіння чужим житлом. Чи не станеться щось подібне із землею? Чи не почнуть старенькі бабці мерти як мухи, а ми дізнаємось, що тільки вчора нещасні „продали” свої кровні гектари.
Далеко не фахівець у цій справі, можливо, занадто згущую фарби. То може надати слово спеціалістам, нехай поділяться своїм баченням розв’язання цієї проблеми. Знаю, що „Порадник” уже порушував це питання, запам’ятався емоційний вірш:
О, Боже, землю захисти!
Коли народ не в змозі,
Коли земля, як в дні лихі,
І без війни в облозі...
Здається мені, що цю тему треба винести на обговорення загалу. Ви не проти, читачі „Порадника”? Поділіться думками. Бо хоча й звучало з телеекранів, що нібито вона всенародно обговорювалася, та я особисто того не помітив. Може, проґавив?
Земля – останній наш форпост, за неї проливали кров дружини київських князів, козаки Січі, ветерани Вітчизняної. То чи маємо право ризикувати найціннішим багатством, яке заповіли діди-прадіди?
Петро Ковальчук
Детальніше...