“Уважаемая редакция! Я живу на улице Заводской, но знаю, что эта проблема волнует и соседей – Черниговскую улицу. А дело вот в чем: наши дороги находятся в плачевном состоянии уже очень давно. И сколько организаций добавилось за последнее время, к тому же – никак не бедных: и таможня, и заправка, и завод, уже с новым названим – а воз, как говорится, и ныне там. Дороги только разбиваются, а ремонтировать некому. Так выходит?”

 

Ми пішли за коментарем у міську раду. Перший заступник міського голови А.В. Федченко дав нам вичерпну відповідь, а наступного дня наш позаштатний кореспондент, зовсім випадково натрапив на цю ж тему, вже в іншому районі- на вулиці Глінки люди в жовтих жилетах робили “ямковий” ремонт. Радісний фотофакт виявився підтвердженням слів Анатолія Васильовича - шляховики виконують свої зобов’язання.

 

 

Отже, до суті.

Наша московська траса зараз реконструюється, для будівництва автобану, звісно, треба матеріали – збудовано асфальтовий завод. Трасу роблять декілька організацій, в тому числі – Чернігівське шляхо-будівельне управління (ШБУ-14), котре взяло на себе певні зобов’язання, відповідно до договору з міськрадою. Асфальт постачає вже згаданий асфальто-бетонний завод. Оскільки дорога експлуатується ШБУ-14, організація обіцяє відновити та покращити стан дорожнього полотна, шляхом покриття локальними суцільними ділянками (як називають шляховики –картами). Це, звичайно, надійніше, ніж простий ямковий ремонт, який поки що ми і бачимо на Жовтневій, Глінки Чернігівській. Всього, за складеним кошторисом, повинні відновити 5 вулиць, але все залежить від ведення основних робіт (тобто на трасі), погодних умов і, звісно, від коштів. Котрих, як завжди, мало, а зробити хочеться якнайбільше. А ціни... Приміром, 1т асфальту коштує 370 гривень.

Отже, шановна Галина Іванівна, “воз” з місця зрушив, будемо сподіватися. До речі, у самих робітників на дорозі ( це було на вулиці Глінки) ми поцікавилися, скільки ж витримає ось такий “ямковий” ремонт.

Кажуть – 5-7 років. Поїздимо – побачимо?