Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


“Жива“сумка

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 
(оповідка написана на реальних
подіях, що сталися у нашому районі)

 
- Ма-а-а...!Ма-а-а-а...!

Ніна  завмерла,  почувши  верескливий  оклик  Назара.

Підняла голову, бо саме зрізала ніжку гриба, подивилася в сторону, звідки  лунало “Ма-а-а..!”. Хлопчинка біг, з голови впала кепка, але він цього не помітив. Жіночка поставила кошик на траву й пішла назустріч дитині. Назарко підбіг до матері, обхопив її ноги.

- Що?..Що сталося? – запитала вона .

Хлопчина тремтів.

Нарешті підняв червоне замурзане личко угору, подивився на матір переляканими оченятами й раз по раз закліпав повіками з довгими чорними віями на яких поблискували в сонячному промінні сльозинки.
 
- Ма-а-а...там...
- Що там,синку? –Ніна опустилася на коліна, притулила до себе дитину, поцілувала кирпатенького носика. – Тебе щось налякало? Кажи. 
Назарко в обіймах матері заспокоївся.
- Там, мамусю,....жива сумка.

***
 
Вони приїхали до грибно – суничного місця зі сходом сонця. Над лісом тільки- но почала займатися ранкова зоря. Ще стелився ранковій туман, а листя на деревах укривала прохолодна роса.

Ось і зозуля закувала, а за нею, радо вітаючи сонце, заспівали інші птахи.
Побіг із нічного проліску зайчик.

Кожного літа їхня сім’я приїздила до цього смаковитого лісового куточка.

***
 
Цього разу шестирічний Назарко пішов збирати суниці й гриби з дідусем.   Хлопчинка тримався певної дистанції, не випереджаючи і не відстаючи.

Дідусь угледів кущі ожини й звернув у їхню сторону.

Назарко нахилився над рясними суницями, зривав запашні ягоди й з насолодою їх поїдав. Проте не забував класти інколи  їх у кошик.  Запах приманював комах. Вони кружляли над головою хлопчика . Так непомітно Назарко випередив дідуся. Раптом хлопчина почув шурхіт, що доносився із заростей кропиви.

-Там  їжак, -вирішив Назарко. Підбіг до кропиви, розгорнув кошиком стебла, бо добре знав палючість рослини. Але замість їжака побачив  потерту велику темно-синю дорожню сумку. У ній щось ворушилось.

Дитина злякалась і з криком “Ма-а-а-а” дременула від того місця.

***

- Зараз ми подивимося, що там таке, -заспокійливо говорила Ніна, ідучи поряд із сином.
За  ними Нінин чоловік і батько, яких вона погукала.

- Ось тут, - показав хлопчина  у сторону кропиви. Усі четверо підійшли, і Володимир ( татко Назара) ногою розгорнув стебла. Сумка ворушилася.

- Господи ! – перехрестилася Ніна. Володимир узяв за ручки сумку, дістав з кропиви. Поставив.

- Ну, раз, два, три, - промовив вголос і розкрив замок-блискавку. В ніздрі вдарив сморід. Всередині знаходилося четверо кошенят і мертва мати-кішка.
 

- Який жах!- закричала крізь сльози Ніна.  – Нелюди, ах нелюди. Привезли у сумці живих істот і полишили на голодну смерть. Тваринки не задихнулися, бо сумка була, на щастя, дірява.

- Ма, давай ми заберемо кошенят,- заканючив Назарко.

- Заберемо. Обов’язково, -погодилась мати  й кутиком хустки витерла сльози на щоках сина.

Ліана Лещенко, с.Курінь

Пошук по сайту




© 2007-2018 Бахмацька газета "Порадник"
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове