Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


Літературна Сторінка

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

Я хочу, щоб люди не знали біди,
I весною для всіх розцвітали сади,
Ясно сонце світило, співав соловей,
І щоб вибухи бомб не лякали людей.

Я хочу, щоб діти завжди мали дім –
Із татом, матусею й ласкою в нім.
Безпритульних не стало б, убогих,
                                          калік, 
Бог здоров’я й достатку послав щоб
                                          на вік.

Я хочу, щоб в світі «мам-зозуль» не
                                           було, 
Що лишають дитят під чужеє крило,
На життя чи на муку, в безнадію й
                                           пітьму, 
Ту беззахисну крихту невідомо кому.


Я хочу, щоб діти не лишали батьків
На старість самотню згорьованих днів.
За недоспані ночі, за любов, за життя
Віддячуй рідні, щоб не знав каяття.

Я хочу, щоб люди не знали біди,
І весною для всіх розквітали сади,
Ясно сонце світило. співав соловей.
І щоб вибухи бомб не лякали людей.
                                       Надія Штик

Моя Чернігівщина красна,
Красива, гарна, гомінка.
Мій рідний край, моя діброва,
Моя ти Матінко-Земля,
Як не любить тебе квітучу ?
Чи світлокосу, золоту,
Твою Десну, твою Борзенку,
Твої широкії поля,
О рідний краю, радосте моя,
Без тебе не прожив би дня.
                    Антон Пилипенко 

Моя земля - моя Вкраїна.
Як можна не любить цей край.
Як серцю мила Батьківщина -
Степи, річки і зелен-гай.
І ця стежина біля хати,
І кущ калини під вікном,
І крик журавочок крилатих
Мене наповнюють теплом.
Де ще знайдеш такі простори,
Де спів почуєш солов’я ?
Мій рідний краю неозорий,
Вкраїно рідная моя.
             Богдан Пилипенко 

Українська мова –
Це знань криниця.
Українська мова –
Народна скарбниця.
Українська мова –
Життя безмежне.
Українська мова
У кожного в серці.
Українська мова
Палає жаром,
Українська мова -
Чарівні стожари.
* * *
Прощавай, лелеко, прощавай,
Відлітаєш ти у теплий край.
Я знаю, що весною
Зустрінуся з тобою.
Будеш ти кружляти
Біля моєї хати.
На береги Борзенки
Наплине благодать,
І знову будем разом
Весноньку стрічать.
               Віктор Волощук 

За окнами класса -
Золотой листопад.
У доски отвечаю -
Да всё невпопад.
Но, знаю, добьюсь цели,
Лишь бы ты в меня верил.
* * *
Усмішка – щастя і радість,
Усмішка – диво маленьке.
Вона наче сонячний промінь,
Що зігріває серденько.
Давайте частіш посміхатись,
Щоб стало навколо світліше,
Те, що здавалося сірим,
Стане ураз яскравішим.
Посмішка втіху приносить,
Сумові скажемо:”Досить”.
                      Аня Мироненко,
                      семикласниця

Любо мені слухать тишину,
Коли ніде, ніщо ані шелесне.
Тоді я спогадами лину в давнину.
Пригадуються ті далекі весни.
Дитинства безтурботного часи,
Хоча і непросте воно у мене.
Бабусі й діда мовби чую голоси,
Шумлять широколисті клени.
А ще тривога на душі була:
Чому залишив рідний тато?
Не відала - була іще мала,
Що нас залишених багато.
Звертаюся до татусів і матерів:
- Заради Бога і всього святого
Не залишайте діточок своїх,
Не обкрадайте їх дитинства золотого.
                              Тамара Євтушенко

Кудись кличе світло
Кудись кличе світло!
І манить чудесно!
І тепле повітря
Нагадує весну!
Нести постулати
До світу! До літа!
Барвисто кохати!
Відлунням летіти!
Ліпити майбутнє
Із віри й надії,
Як слово напутнє
Із дому повіє!
Як ниточки долі,
Заплутані мрії.
Розібрані ролі.
Початок ефіру!
Мотор і софіти!
Гримери на поміч!
І люди-магніти
Тримаються поруч!
І ми обіймемо
Всю землю руками
І скажемо: «Всесвіт,
Живи разом з нами!»

Я – твій подих
В безглуздих словах не погасне
світанок.
Тернисто печуть заблукалі вуста.
На смітнику сухо-випитих склянок
Постаттю грається грішність
проста.

Пульс барабаном пульсує у венах
І заважає думкам розквітать.
А у крові терпко марить сирена,
Їй піддається уся сильна стать.

Я змайструвала цей човен для
тебе.
І не спокусник, а дружній це змій!
Я огорну душу спокоєм-пледом.
Бо твій Архангел - я!
Я – подих твій!
* * *
Торкаються струн твої чистії
помисли,
Ллється мелодія Божих небес.
Ти, наче фея,з’явився напровесні
Й світ мій таємний від того
воскрес!
Дякую, зоре, тобі многогранная
За ясний промінь у серці моїм.
Мрія моя і незримі бажання
Рушили в подорож на кораблі!
Хороше танути в музиці вічності,
Легко радіти весняному дню,
В річку зайти прохолодну по
кісточки,
Істину знати інтимно свою!
Тільки зелені твої горизонти
Не прочитали у карих моїх,
Що пустувала душа моя доти,
Доки не взріла просторів святих.
Тільки пелюстками мрії
зриваються
Й знову загубить фантазія їх.
І моїм сном мрія ця називається,
Де образ твій чітко-терпко застиг.
                           Василина Сіденко, 
                       Борзнянський район

 

 

 

 

 

Пошук по сайту




© 2007-2018 Бахмацька газета "Порадник"
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове