Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


Мандри Колобка. (Казочка Курінського лісу)

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

Колобка Лисиця не з’їла. Тільки-но відкрила пащу, як підлетіла сорока-білобока, дзьобнула хитрунку у лоба, та з переляку головою хитнула. Колобок не втримався на носі рудохвостої, впав у траву.


- Котись від хитроманки хутчій! - застрекотала сорока, - і не будь дурненьким Колобку, до хижаків близько не підкочуйся!


Колобок послухався пташину і швиденько покотився аж спекотно йому стало. Треба сказати, що Колобок без дозволу від баби й діда утік. Це була літня пора. Ну, а за ним слідкувала сорока-білобока, яка була допитлива і справедлива. Вона завжди допомагала беззахисним тваринкам, людям та іншим істотам, які потрапляли у якусь халепу.


Колобок після пережитого страху став обережнішим. Якщо відчував небезпеку, то ховався під листям рослин, за пеньками. Так мандрував він літо й осінь. Одного разу біля ставка Колобок побачив єнота-полоскуна. Той саме мив смачні корінці. Колобок познайомився із добродушним єнотом. Розповів йому про свої пригоди. Єнот вислухав Колобка, а тоді каже: “Давай-но я тебе трохи помию, бо ти забруднився”. Колобок на хвильку задумався: “А мені нічого не станеться? Бо я борошняний”.


- Ні, - відповів єнот, - я легенько щіточкою з реп’яшку тебе потру і водою трохи змию. На сонці просушу. Причепурив єнот Колобка і пораду дав: “По траві котись, у листі сухому відпочивай, дорогу запам’ятовуй, щоб до баби й діда повернутися. Вони ж за тобою сумують”.


- Спасибі, - Колобок мовив. І покотився далі. Йому подобалось спостерігати за листям, яким кружляв вітер, за птахами у небі, за яскравими зорями.


От прикотився - примандрував Колобок у зиму. Мороз йому був не страшний, бо скоринка, що покривала Колобка була гарно запечена і холоду не пропускала. По пухкому сніжку Колобку трохи важкувато було котитися, але він цим не дуже переймався. Відпочине і вперед. Аж якось зустрів Колобок дітей, що на лижах по лісу йшли. Один з хлопчиків вгледів Колобка і закричав: “Дивіться! Яка велика сніжка котиться!”


- Я не сніжка - відповів Колобок, - я борошняний виріб. Просто до мене сніжок прилип і я наче сніжка.


- Так ти Колобок!- зраділи діти. То ми тобі лижню прокладемо. Ти по ній котись. Потрапиш на новорічне свято до нас у школу. Ось так, завдяки дітям, Колобок із зимового лісу потрапив на свято. Дівчатка прикрасили Колобка блискітками. А він радо кружляв, наче м’ячик, навколо ялинки.


- Обов’язково, - думав Колобок, - я повернусь до баби й діда і розповім їм про все - все, що бачив і про святкування Нового року.


P.S. Я продовжила казку про колобка на прохання своїх гуртківців (гурток “Українські витинанки”).

Лiана Лещенко

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Пошук по сайту




© 2007-2016 Бахмацька газета "Порадник". Розробка та супровід: 16500.com.ua
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове