Останні публікації
- У Бахмачі прийняли 20 пологів, хоча лікарня і не мала відповідного договору з НСЗУ
- Бракон"єра з Бахмача піймано!
- З 15 лютого 2023 року на Чернігівщині встановлено заборону на вилов щуки
- Увага! Оголошення!
- Без світла, але з інтернетом. Робимо потужний повербанк для роутера, (освітлення, зарядок телефонів) у домашніх умовах
- Рибоохоронний патруль повідомляє
- 15 лютого для воїнів-афганців - це свято із свят
- За крок до ЮВІЛЕЮ!!!
- Спасибо от души
- Укрпошта запрошує за «вакциновану тисячу» передплатити «Порадник» та інші цікаві видання
Останні коментарі
-
А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!
-
Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...
-
Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.
-
Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...
Горобчик на моїй долоні
/ 0
- Деталі
- Категорія: Дитяча сторінка
- Опубліковано: П'ятниця, 20 червня 2008, 08:37
Великій Вітчизняній війні присвячується! 22 червня 1941 року почалася війна. Вона унесла понад 10 млн. життів лише українців. 22 червня нині - День скорботи і вшанування пам`яті жертв війни. Пам`ятаймо!
Коли почалася Велика Вітчизняна війна, моя мама була дитиною.
У їхній хаті на вікні стояв годинник. Кожну годину з хатинки-гніздечка, що була у годиннику, на пружині вистрибував горобчик і вицвірінькував час.
Одного разу, коли фашистські літаки бомбили село, повітряна хвиля від бомби так стрясла хату, що годинник зі столу впав на підлогу і… розбився. Маленька моя мама підбігла і підняла горобчика: він був зроблений з якось сплаву металевого, тому залишився неушкодженим. Ото було дитячої радості!
І коли мама зі своєю матір’ю (моєю бабусею) виїжджали в евакуацію на Урал, то в кишеню кофтинки вона поклала горобчика.
Їхали вони на підводі. По дорозі до них приєднувались інші бідолахи-біженці, хто на возі, хто на велосипеді. Так і рухався цей мирний караван. Та одного дня налетіли “месери” (так називалися німецькі літаки – месершміти). Почали обстрілювати біженців: кидали на них снаряди, поливали автоматними чергами. А мама сиділа на краю підводи і тримала у руці свого горобчика. Аж раптом він вислизнув і впав на дорогу. Октябринка (таке ім’я було у моєї мами, на жаль вже покійної) інстинктивно зіскочила за ним, не подумавши про небезпеку. Підвода покотилась уперед. Неподалік вибухнув снаряд, і осколок від нього впав на те місце, де тільки-но сиділа дівчинка.
Так металева пташина врятувала життя моєї мами. Тому, набагато пізніше, вона змогла дати життя трьом своїм донечкам і мені теж.
На Уралі Октябринка та інші діти допомагали дорослим заготовляти дрова для фронту. А той горобчик пережив воєнне лихоліття разом з людьми. Він став пізніше моєю улюбленою іграшкою-другом.
Я з ним не розлучаюся і досі. Він є нашою сімейною реліквією. Я щоранку цілую його в дзьобика і промовляю: “Привіт, чивчику!” І я чую, як пташина відповідає:”Цінь-цірень, настав новий день!”
Л.Лещенко,
с.Курінь
с.Курінь
Пошук по сайту
Детальніше...