Останні публікації
- У Бахмачі прийняли 20 пологів, хоча лікарня і не мала відповідного договору з НСЗУ
- Бракон"єра з Бахмача піймано!
- З 15 лютого 2023 року на Чернігівщині встановлено заборону на вилов щуки
- Увага! Оголошення!
- Без світла, але з інтернетом. Робимо потужний повербанк для роутера, (освітлення, зарядок телефонів) у домашніх умовах
- Рибоохоронний патруль повідомляє
- 15 лютого для воїнів-афганців - це свято із свят
- За крок до ЮВІЛЕЮ!!!
- Спасибо от души
- Укрпошта запрошує за «вакциновану тисячу» передплатити «Порадник» та інші цікаві видання
Останні коментарі
-
А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!
-
Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...
-
Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.
-
Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...
Коржик
/ 0
- Деталі
- Категорія: Дитяча сторінка
- Опубліковано: П'ятниця, 03 жовтня 2008, 12:02
(стара казка, по-новому розказана)
Жив на світі хлопчик Сергійко. Попросив він бабусю Гафійку, щоб коржика йому спекла. Бабуся онучка любила, у всьому йому годила, бо Сергійко їй помагав: воду носив, город поливав, дрова рубав, теля напував, бабусю свою любив-поважав.
Випікся Коржик на славу: рум’яний, м’який, веселий; прудкий... І дуже допитливий.
Звернувся він до хлопчини: «Не їж мене три днини. Я по світу погуляю, щось побачу, дещо взнаю». Покотився Коржик. Бачить — дівча маленьке плаче. Коржик почав співати, дівча забавляти. Дівчатко посміхнулось, до Коржика звернулось: «Іди до нас, Коржику, жити. Ми не будем тебе кривдити».
Та Коржик не міг залишитися, на світ він хотів подивитися. Покотився Коржик...
Бачить — веселка над річкою стала, кольорами вода засяяла. Такої краси Коржику й не снилося. Підстрибнув, веселку за колір зелений торкнув. І дощиком колір розпався. Травичку полив. А Коржик на травку сів, відпочити схотів.
Сидів-сидів — аж ніч настала, Коржика заколисала. Прокинувся він серед ночі, а зорі дивляться йому в очі.
— Яка краса,— Коржик сказав. А вранці сонце рожеве він зустрічав і холодною росою личко вмивав.
Прикотився Коржик у ліс. Там зустрів його лис. Він Коржика з’їсти хотів. Та де там — той швидко покотився і у нору їжакову провалився. Радо зустрів його їжак, нагодував, кваском з малини пригощав. Щиро випроводжав і грибів на дорогу дав. Коржик подякував і далі помчав. Лісових ягідок поїв, метелика за крильця вловив, погладив і відпустив. Спів пташок лісових послухав. Ой і гарні ті співи були о хорошій літній порі!
Не зчувся Коржик, як промайнули три дні. Час вертатись настав. Коржик засумував. До Сергійка прикотився, на стільчику примостився. Про все бачене розповідав.
Сергійко Коржика їсти не став, бо такого Коржика не було ні в кого. Такого, як цей,— друга чарівного.
Цікаво знати
У ХІХ ст. переважав хліб із заквашеного тіста. З нього на сніданок пекли круглі коржі – “перепічки”, “підпалки”, “паляниці”.
У Великий піст селяни пекли прісні коржики – “жиляники”, “кострубаники”, “дужики”. Тісто замішували з житнього, гречаного чи ячмінного борошна, інколи додавали квашеної капусти. На Поліссі “жиляники” зверху посипали маком або мастили медом. Ці коржики їли для того, щоб бути жилавими, дужими.
Рецепт коржиків
10 жовтків та 200 г цукру добре розтерти. Додати 600 г борошна та 200 г вершкового масла або маргарину, цедру 1-го лимона або ваніль і добре вимісити. Тонко розкатати і вирізати склянкою коржики, змастити їх яйцем, посипати маком або мигдалем та випікати.
Підготувала Л. Лещенко, с. Курінь
Пошук по сайту
Детальніше...