Гарантії прав і свобод людини та громадянина в Україні

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Юридична консультація

Опубліковано: П'ятниця, 08 грудня 2017, 08:39

Права і свободи людини та громадянина є однією із найважливіших суспільних цінностей, головним об’єктом більшості конституційно-правових відносин. Ефективність їх виконання, використання та дотримання визначається, врешті їх реальність залежить від рівня їх захищеності, гарантованості.

Отже, важливим елементом конституційно-правового статусу людини та громадянина є гаранти цих прав і свобод. Під гарантіями конституційних прав і свобод людини та громадянина прийнято розуміти систему умов і засобів, юридичних механізмів забезпечення належної реалізації визначених Конституцією та законами України прав і свобод людини та громадянина.

Система гарантій конституційних прав і свобод представлена загальними і спеціальними (юридичними) гарантіями. Загальні гарантії визначаються рівнем розвитку основних сфер суспільного і державного життя - політичної, економічної, соціальної, культурної (духовної) та інших.

До політичних гарантій конституційних прав і свобод належать, насамперед, такі основні політичні інститути, як інститут народного суверенітету, форм безпосередньої демократії, політичного та ідеологічного плюралізму, багатопартійності та ін. Економічні гарантії конституційних прав і свобод представлені інститутами власності, економічного плюралізму, свободи підприємницької та господарської діяльності тощо. Соціальні гарантії конституційних прав і свобод передбачають наявність розвиненого громадянського суспільства, соціальної держави, громадського контролю тощо. Культурні (духовні) гарантії конституційних прав і свобод виражені в наявності розвиненої національної культури та культури національних меншин, повагою до прав і свобод як до традиційних духовних цінностей тощо.

Загальні гарантії конституційних прав і свобод людини та громадянина мають значний, а іноді й визначальний вплив на реалізацію цих прав і свобод, оскільки вони визначають готовність суспільства і держави реалізувати зазначені права та свободи. Будь-який, навіть найкоротший юридичний механізм реалізації конституційних прав і свобод є безсилим за умови низького рівня політичного та соціально-економічного розвитку суспільства та держави, відсутності традицій правової культури.

Спеціальні юридичні гарантії конституційних прав і свобод людини та громадянина в Україні представлені нормативно- та організаційно-правовими механізмами реалізації цих прав і свобод.

Нормативно-правові гарантії основних прав і свобод людини та громадянина представлені системою норм конституційного права, що встановлюють і закріплюють основні права і свободи. Визначають принципи та шляхи їх реалізації. Нормативні гарантії знаходять своє об’єктивне відображення в системі чинного законодавства України у сфері прав і свобод людини та громадянина, а саме – в Конституції України, законах України та підзаконних нормативно-правових актах.

Конституція України також встановлює загальні принципи нормативно-правових гарантій. Зокрема, ст. 57 Основного Закону визначає, що закони та інші нормативно-правові акти, які визначають права громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. В іншому випадку такі нормативно-правові акти є не чинними.

При цьому конституційні права і свободи людини та громадянина згідно з ст. 64 Основного Закону, не можуть бути обмеженими, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремі обмеження прав і свобод із зазначеним строку дії цих обмежень можуть встановлюватися виключно в умовах воєнного стану або надзвичайного стану.

Організаційно-правові гарантії представлені системою основних суб’єктів конституційного права, що включає народ України, територіальні громади, органи державної влади й органи місцевого самоврядування та їх посадові і службові особи, політичні партії, громадські організації тощо. Ці суб’єкти конституційного права уповноважені визначати основні права і свободи людини та громадянина, закріплювати механізм їх реалізації та здійснювати судовий і позасудовий захист конституційних прав і свобод людини та громадянина.

Особлива увага в механізмі організаційно-правових гарантій приділяється судовому і позасудовому захисту конституційних прав і свобод людини та громадянина. Відповідно до ст. 55 Конституції України судовий захист прав і свобод людини та громадянина здійснюється системою судів загальної юрисдикції України. Держава гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Що порушують права і свободи людини та громадянина. У випадку використання всіх національних засобів судового захисту своїх прав і свобод особа може звернутися до міжнародних судових установ, наприклад до Європейського суду з прав людини. На сьогодні України посідає третє місце за кількістю звернень громадян України до цієї поважної міжнародної судової установи.
Кожен має право звернутися за захистом прав і свобод до позасудових суб’єктів, уповноважених захищати конституційні права і свободи людини та громадянина.

В Україні для цього існує спеціальний орган –Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, порядок діяльності якого визначається Законом України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» від 23 грудня 1997 року. У разі, коли національні поза удові засоби захисту прав і свобод людини та громадянина вичерпано, особа має гарантоване Конституцією України право звернутися до міжнародних правозахисних організацій (ст.55).

З огляду на сучасну теорію та практику юридичного гарантування конституційних прав і свобод людини та громадянина, поряд з національними нормативно- і організаційно-правовими гарантіями, слід виділяти міжнародні гарантії конституційних прав і свобод людини та громадянина в Україні. Міжнародні спеціальні правові гарантії прав і свобод людини та громадянина прийнято розмежовувати на нормативні та інституційні.

Нормативні міжнародні гарантії представлені системою міжнародних договорів, угод і рамкових конвенцій у сфері основних прав і свобод людини та громадянина. До основних міжнародних актів у цій сфері відносять Загальну декларацію прав людини 1948 року, Європейську конвенцію про захист прав і основних свобод людини, Міжнародний пакт про громадські й політичні права 1966 року, Конвенцію про охорону культурної і природної спадщини 1972 року та ряд інших. Інституційні міжнародні гарантії представлені системою міжнародних установ і організацій, уповноважених здійснювати судовий і позасудовий захист основних прав і свобод людини та громадянина.

Світлана Швед,
начальник юридичного відділу
апарату райдержадміністрації

• < Попередня
• Наступна >