Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


Гайворонська сільська рада

Рейтинг користувача:  / 1
ГіршийКращий 
 
 
P.S. Пам’ятник – погруддя Т.Г.Шевченку було встановлено, за спогадами очевидців, у 1968 році. У довіднику, який цитуємо як „Історичну довідку”, помилково вказано 1950 рік.
 
Гайворонська сільська рада
 
1. Село Гайворон.
Розташоване на південному сході Бахмацького району. Землі села межують з селами Голінкою (північний схід), Рубанкою (південний захід), Григорівкою (північний захід), селищем Дмитрівкою (південь).

Село є центром Гайворонської сільської ради, якій підпорядковані села: Восьме Березня, Нечаїв, Червона Зірка, Шевченкове. За 2 кілометри від села проходить залізниця, 25 кілометр Південної залізниці Бахмач - Ромни.

Перша згадка про село датується І половиною ХVII століття. В 1640 році в Гайвороні було 12 господарств, а в 1751 році село було передане у володіння Скоропадському. „...Населення Гайворона 3820 і хутір Нечай 71. Церква Покрова Пресвятої Богородиці. Дерев`яна, старої будови. Оновлена 1889 року. Школа Земська».
 
На території села і навколо нього багато торфових родовищ (до 200 га ). З 1984 року створено Гайворонський гідрологічний заказник.

У 1937 році в селі було створено торфопідприємство, яке підпорядковувалося Чернігівському обласному паливному тресту.. В 50-х роках воно з двох торфоділянок добувало за рік 30-35 тисяч тон палива для потреб жителів Дмитрівського і Бахмацького районів. Всі процеси видобутку були механізовані. Були побудовані майстерня, їдальня, млин, кузня та інші будівлі. В 1974 р., у зв’язку із зменшенням торфозапасів, видобуток знизився до 5 тисяч тон за рік, торфопідприємство на правах торфодільниці передано торфооб`єднанню „Вольниця» села Пролетарське Коропського району. У 1986 р. дільниця з усією технікою передана колгоспу «Перемога». Видобуток знизився до 200 тон за сезон. А з 1990 р. торфодобування зовсім припинилося.

З 1919 року в селі почали створювати перші ТСОЗи, ініціатором був Я.І.Плужник. У 1920 р. у маєтку поміщика Салогуба був створений плодоовочевий радгосп, який мав 35 га землі, а в 1924 р. - артіль «Бджола» на площі 60 гектарів.

У 1930 році в селі було створено 7 колгоспів: «Перемога», «Червона зірка», «Перше Травня», «Друга п`ятирічка», імені Ворошилова, «Червоний шлях», «Восьме Березня». У 1950 р. всі колгоспи були об’єднані в один - „Перемога».

Перша школа в селі була збудована 1874 р., а в 1911 р. за кошти земства було збудоване нове приміщення школи. Спочатку школа була початковою, потім семирічною, восьмирічною. Зараз вона загальноосвітня І-ІІ ступенів. Найбільше учнів навчалося в школі напередодні війни. Під час звільнення села приміщенню школи був нанесений сильний бомбовий удар. Після звільнення, 13 вересня 1943 року, гайворонці відремонтували школу, і вже в листопаді навчання було відновлене.

У 1896 році в селі було створено гурток аматорів театру. Спочатку аматори обмежувалися влаштуванням різдвяних свят, грали „Козу», народну драму „Страта царського сина Адольфа». Серед учасників гуртка були місцеві ремісники. Керівником був фельдшер Дериведмідь (пізніше - коваль Задерій ). Режисером, хормейстером і диригентом був Бурий. Перша вистава відбулася в 1899 р. - „Наталка Полтавка» І.П.Котляревського і водевіль „Максим Лобода та його біда» О.Заремби. Перед початком вистави грали самодіяльні музики. Зібрані від прем’єри гроші аматори передали на користь бідняків та потерпілих від пожежі.

У 1902 році аматори грали „Назара Стодолю» Т.Г.Шевченка та „Бувальщину» А.І.Вельсовського. З 1909 року колектив почав давати вистави у сусідніх селах. У передреволюційні часи до гуртка увійшли вчителі. Грали також п`єси М.Л.Кропивницького, І.К.Карпенка-Карого, С.В.Васильченка. Колектив працював до кінця 20-х років XX століття.

На честь радянських воїнів, що загинули в 1943 році при визволенні села від гітлерівців, воїнів-односельців (530 чоловік), полеглих на фронтах Великої Вітчизняної війни, і 19 активістів, закатованих гітлерівцями, встановлено пам’ятний знак.

У Гайвороні поховані Герої Радянського Союзу: О.Н.Арапов (1906-1943, уродженець селища Верх-Невінськ Свердловської області), О.І.Кокушкін (1910-1943, уродженець міста Плес Іванівської області) і Б.М.Хітєєв (1909-1943, уродженець Московської області).

У 1911 р. в Гайвороні був створений хор, яким керував Бурний М.С. Хор брав участь у районних, обласних і республіканських оглядах художньої самодіяльності. В лютому 1956 р. Гайворонський хор виступав у місті Києві, де зайняв призове 2 місце і був нагороджений баяном. Також для Гайворона була подарована електростанція.

У 1968 р. був збудований новий будинок культури. У 1988  - нове приміщення фельшерсько-акушерського пункту.

На території села археологами виявлено поселення 2 тисяч років до нашої ери, городище та поселення ХІІ-ХIII століття. Збереглися дані про те, що через село, під час Російсько-Шведської війни, хотіли пройти шведи до села Красний Колядин, але їм завадила болотиста місцевість. Були в селі і турки, під час Російсько-Турецької війни 1877-1878 років. Вони проходили з боями, про що свідчать насипані кургани - місця захоронення російських і турецьких солдат.

2. Село Восьме Березня.
Розташоване від Гайворона на відстані 7 кілометрів на схід. На 2001 р. проживало 48 чоловік. В селі працювали клуб і школа. У 1930 році в селі був створений колгосп „Восьме Березня», який проіснував до 1950 року, а потім був приєднаний до колгоспу «Перемога».

В селі народився Охріменко Григорій Миколайович (1908-1995), контр-адмірал флоту, Герой Югославії. Отримав це звання за розмінування форватера річки Дунаю для проходження суден. На той час мав військове звання - капітан другого рангу. Після виходу у відставку проживав у місті Феодосія. Був частим гостем села і школи.

3. Село Нечаїв.
Розташоване на схід від Гайворона на відстані 3-х кілометрів. На 2001 р. проживало 12 чоловік. Перша згадка про село датується 1751 роком. На той час в селі було 71 господарство. В селі працювала торфодільниця і майстерня.

4. Село Червона Зірка.
Розташоване на захід від села Шевченкове на відстані 2-х кілометрів за залізничною колією. На 2001 р. в селі проживало 25 чоловік. В 1930 році в селі було створено колгосп „Червона Зірка», який проіснував до 1950 року, а потім був приєднаний до колгоспу „Перемога». Село почало заселятися на початку XX століття.

5.Село Шевченкове.
Розташоване на Північний захід від Гайворона. На 2001р. населення - 71 чоловік. Село заселялося згідно з Столипінською земельною реформою та в перші роки радянської влади. В селі з 1930 по  1970 роки розміщалося торфопідприємство з усіма надбудовами. Колективне підприємство „Червона Зірка» працювало з 1930 року по 1950 рік В 1950 році побудований пам`ятник Т.Шевченку. Працювала школа.

(За джерелами: А.В.Кудрицький „Чернігівщина”, Енциклопедичний довідник.1990р.
І.В.Кеда „Історія населених пунктів Гайворонської сільської ради”.)

Коментарі   

0 #1 Михайло 26.08.2015, 14:36
:D Цікаво, як могли бути турки, які з боями проходили ці землі під час війни 1877- 78 років, коли війна здебільшого проходила на території Болгарії .

Пошук по сайту




© 2007-2018 Бахмацька газета "Порадник"
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове