У височінь здіймаються хрести

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Подорож Бахмацьким районом

Опубліковано: П'ятниця, 23 вересня 2016, 09:09

Коли повертаєшся до рідних Фастівців, першою вгледиш маківку Свято-Успенської церкви, яка височіє над селом, прагнучи сягнути хмар. Цей божественний ориєнтир звеселяє душу, бо означає, що домівка вже близько. Наш храм – своєрідний дороговказ, наш талісман, наш оберіг. Життя фастівчан пов’язане з ним від народження, від хрестин, до вінчання, а потім до останніх земних днів, коли священик відслужить заупокійну месу, відспівуючи душу праведника перед дорогою на Небеса.

Наш храм один з найдавніших на всю округу - височить над селом півтори сотні літ. Саме з цієї нагоди прихожани церкви і численні гості зібралися, аби урочисто відзначити цю визначну для громади подію.

З особливою шаною зустрічали миряни на чолі з настоятелем храму – отцем Миколаєм Владику Іринея, благочинного нашого округу отця Віктора і чисельних гостей. Вітали своїх земляків, хто давно мешкає в інших краях, але не пориває зв’язків з малою батьківщиною. Іван Андрійович Чорноног, Іван Миколайович Бандоля, Анатолій Григорій Ясько - ті з них, хто завжди допомагав відбудовувати храм. Всіх трьох удостоїли високої нагороди – орденами Святого Володимира. Відзнаки вручив сам Владика - архієпископ Ніжинський і Прилуцький, дякував за їх щедроти в ім’я церкви і бажав благодійникам многая літа.

Отримали нагороди і Микола Михайлович Фостій та Анатолій Миколайович Фурса, теж уродженці Фастівців, і теж щедрі меценати. Їм вручили Почесні грамоти.

Владика Іриней возглавив божественну літургію, виконавши її з присутніми священослужителями, побажав усім земних благ, здоров’я, Божого благословіння. Було освячено щойно встановлений пам’ятний Знак, виготовленого з мармуру у формі хреста. Напис пояснює, що це свідчення вдячності нащадків своїм пращурам за зведений храм, за збережену віру і свободу.

Згадували добрим словом на святі колишнього голову колгоспу Моренця, який не відмовився забирати у мирян Божу обитель і створювати тут зерносховиче. Не забуваємо і щедрого благодійника, керівника КСП, Івана Миколайовича Ткаченка, який посприяв першому ремонту ще у 90-ті роки.

Нехай залишається непохитним православ’я, збережене для нас дідами-прадідами, не дивлячись ні на які лихоліття.

Чомусь напросилися на вуста десь почуті віршовані рядки:
„Аби до Бога було ближче, у височінь здіймаються хрести...”

Інна Карпенко, сільський голова

• < Попередня
• Наступна >