Як і щороку, члени спортивного дитячо-молодіжного клубу „Гармонія”, з користю для свого здоров’я і загального розвитку відпочили. Для переважної більшості людей відпочинок асоціюється з приємним неробством. Тож навряд чи вони б погодились на 70-кілометрові піші походи за добу, та це ж не прокладеними стежками, а непролазними. Та ще й у спеку. Та ще й підйом ранній – і ніяких „Ну ще трохи!” Але для „гармоністів” це – драйв і звична справа.

 

 

Отож, цим літом спортсмени з Бахмача та Пісок два тижні мандрували гірським Кримом. Найстаршому учасникові, голові клубу Борису  Михайлову – 50, наймолодшій, Ангеліні Пилипенко – 10 років. 

 

За час походу прапор Бахмача побував на першій, другій, четвертій і п’ятій найвищих точках Криму, на Ангарському і Чучельському перевалах, на найвідомішій вершині Криму – г. Південна Демерджі („Катерина”) під Алуштою.

 

- Похід ділився на 2 частини: гірську і морську, - розповідає Борис Валерійович Михайлов. - Якщо в першій ми жили на висоті 1000м, а підіймалися до 1545 м, то в морській - стояли табором у сосновому лісі на березі моря. Удалося нам пройти стежками Алуштинського заповідника, де можна спостерігати кабанів, оленят, косуль на відстані витягнутої руки. А на гірських стоянках інколи прокидалися від того, що косулі підходили впритул до табору. Дітям, думаю, корисно було долучитися й до історичних та культурних святинь. Ми відвідали Козьмо-Деміановський монастир, побували на виставці картин К.Реріха „Свет истины в веках”. Пройшли місцями боїв російсько-турецької та Великої Вітчизняної воєн. Так, наприклад, були у селі Верхня Кутузовка, де переможець Наполеона Михайло Кутузов утратив око у зіткненні з турецьким десантом, або ж – Пагорб  Слави на Долгоруківській яйлі, де воювали 18 загонів Північного Кримського об’єднання, з яких загинуло 356 воїнів. Запам’яталися два останні дні походу. Керівник бахмацького відділення Фалунь-Дафа О. Єфремов запросив земляків до літнього табору цього напрямку циган – системи самовдосконалення. Біля печер і водоспада Червоний камінь ми провели 2 дні у спілкуванні з цікавими людьми і знайшли нових друзів. Це, напевне, найголовніше в таких походах – можливість краще пізнати себе і свою країну.