Товаришуємо втрьох багато років. Зародилась  дружба ще в юності, тепер  об’єд-нує професія залізничників.  Всі троє передплачуємо «Порадник», цікаво, що кожен  звернув увагу на  запрошення повболівати за наших гравців футбольної команди «Єдність». Вільного часу прибуло,  бо тепер і п’ятниця – вихідний день.   Дістались на стадіон  без пригод.  Дійсно, з вокзалу підвіз автобус футбольної команди. Гра  виявилась захоплюючою, сповненою інтриги. Суперники з Добрянки  на футбольному полі були  справжніми майстрами. Їх атаки  змусили воротаря «Єдності» двічі виймати м’яч із сітки своїх воріт. Саме з таким неприємним для нас  рахунком закінчився перший тайм. Сподіватись у таких випадках  приходиться лише на чудо , і воно таки сталось.  У другій половині гри єднівці мобілізувались, грали розкуто,  наче  й не було отих прикрих пропущених м’ячів.  Вони довели, що теж вміють бомбардувати ворота суперників, про що свідчили три забитих м’ячі. Кортіло, аби хтось з наших земляків особисто забив гол. Та, на жаль, цього не сталося.  Хоча вони й були  співавторами всіх забитих м’ячів.

Ми так азартно вболівали, що привернули увагу плисківських вболівальників. Вони  й запропонували поїхати з ними, щоб подивитись на їхню спортивну базу, адже до електрички залишалось чимало часу. Те, що вони розповіли,  здавалось чистою фантазією, захотілось перевірити - от і погодились.

 

Побачити таке в звичайному селі  ніяк не сподівались. Зі слів наших  нових  друзів , спортивний комплекс у Плисках  - одна з кращих  подібних споруд  у сільській місцевості  в масштабах України.  Вразили футбольні поля. Центральне - з трибуною, є й запасне, ще одне має штучне покриття. З таким же покриттям  готується до здачі ще одне повномасштабне футбольне поле. Є в них готель для гостей, душові для футболістів. Розповідали, що для кожної команди  суперників  гостинні господарі  готують два чавуни картоплі  з тушкованим м’ясом. Багато ще цікавого почули  і побачили, проте  мали поспішати на електричку.

На наступну гру  у Борзні  поїхати не вдасться,  але на першу ж , що відбудеться у Плисках, вирушимо обов’язково.

У своїх  розповідях плисківці часто згадували ім’я  віце-президента команди Анатолія Петровича Гаврильченка, найголовнішого спонсора , наставника футболістів. До речі, він і сам родом з Плисок, тривалий час жив у Києві, але повернувся в рідне село і загорівся бажанням зробити Плиски столицею аматорського футболу. Ото й хочеться подякувати йому  за таку турботу про спортсменів. А ще вдячні вашій газеті, що підказала нам  цікаву подорож вихідного дня.

 

О.Неволько, М.Струць, Г.Пронченко