Останні публікації
- У Бахмачі прийняли 20 пологів, хоча лікарня і не мала відповідного договору з НСЗУ
- Бракон"єра з Бахмача піймано!
- З 15 лютого 2023 року на Чернігівщині встановлено заборону на вилов щуки
- Увага! Оголошення!
- Без світла, але з інтернетом. Робимо потужний повербанк для роутера, (освітлення, зарядок телефонів) у домашніх умовах
- Рибоохоронний патруль повідомляє
- 15 лютого для воїнів-афганців - це свято із свят
- За крок до ЮВІЛЕЮ!!!
- Спасибо от души
- Укрпошта запрошує за «вакциновану тисячу» передплатити «Порадник» та інші цікаві видання
Останні коментарі
-
А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!
-
Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...
-
Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.
-
Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...
Головна 
Категорії статей Цікаві люди - цікаві зустрічі "Не все так погано в нашому домі" або як ми на Спаса таланти відкривали
Категорії статей Цікаві люди - цікаві зустрічі "Не все так погано в нашому домі" або як ми на Спаса таланти відкривали"Не все так погано в нашому домі" або як ми на Спаса таланти відкривали
/ 0
- Деталі
- Категорія: Цікаві люди - цікаві зустрічі
- Опубліковано: П'ятниця, 28 серпня 2009, 04:27
Передача з цією красномовною назвою вже стала майже історією: було це десь у 90-ті роки, коли старе зруйнували, а нове тільки-но зароджувалось. І хоча те нове й зараз ще хитається на тоненьких ніжках, і жити нам ніяк не стало краще (хоча нас у цьому старанно переконують), але дійсно – не все так погано, треба лише знати, де шукати. Так вирішила, для себе в усякому разі, побувавши на Спасівському ярмарку. Скільки потуги в наших людях, і що головне – в молоді, тих, хто може все почати з нуля. Звичайно, якщо сам – не нуль. Саме з такою, талановитою людиною звів випадок, вірніше – ярмарок. А якщо ще вірніше – Василь Іванович Ковтун сказав: „Хочете познайомитися з цікавою людиною? Я сам, працюючи з ним поряд, довго не знав, який дар він ховає”.
Трохи знітившись від уваги, Анатолій Шекула на те відповідає:
- Давно мені говорили рідні, чому не виставляюся, та якось все не відважувався. Це перша моя виставка і, звісно, не повна - років дев’ять як цим займаюсь. Робив для себе, для душі, як мовиться.
Для душі, але професійно. Адже закінчив Глухівський педагогічний університет за фахом початкові класи та образотворче мистецтво. Викладав у школі мистецтв на Сумщині малюнок, а з легкої руки керівника почав займатися і різьбленням. Відтепер свою справу „для душі” започатковує як промисел - „Художня обробка деревини” зазначається у візитці, яку попросила у Анатолія на згадку про зустріч. І сподіваюся, до зустрічі. Бо ж аби ви бачили ці пречудові дерев’яні ладії і скриньки, козаків і кобзарів вусатих, портрет Кобзаря нашого... не перерахувати, скільки див творять ці молоді вправні руки.
Сфотографувала майстра з дітками, яких, зізнаюся, прийняла за молодших брата й сестру – такий юний у них тато! „А татові допомагають? Будете їх до своєї справи залучати?” - цікавлюся.
- Та он вже козак і пальці трохи порізав у майстерні – береться з задоволенням, - не приховує гордості тато. – А дочка – бісером займається, вишиває.
І я роблю для себе головний і найоптимістичніший висновок: у цій сім’ї вирішене вічне питання „батьки-діти”.
І радісно від думки, що це наше майбутнє. Такі ось паростки витягнуть дерево, як би його не засмічували гриби-паразити на живім тілі – таким ось деревом уявила собі нашу молоду націю, яку намагаються засмітити споживацьким та інформаційним сміттям; ці гриби-поганки відпадуть, а піде в ріст здорова українська поросль, вона вже є. Треба тільки для цього щоденно працювати, як цей молодий батько, прививаючи здорову цікавість до свого, рідного – це і для душі, і для хліба насущного. Бо ж і цікавляться люди, і купують, щоправда, більше щось суто практичне – ложку, дошку тощо. Але ж не тому що не хочуть, а поки що – не можуть. Але ж буде, неодмінно буде навпаки. Вірю в це, коли бачу таких людей, вони – надія нації, а не всі наші, вкупі взяті політики, що все обіцяють ту націю порятувати.
А ще варто проводити Спасівські ярмарки заради того, щоб наші таланти мали змогу себе презентувати, бо ж на сучасну „розкрутку” коштів, зазвичай, не мають.
До речі, пропозиція. Сусідка поділилася: торік їздили на Сорочинський ярмарок – організовувало вагонне депо. Сподобалось надзвичайно! Чому б не взяти це починання на озброєння? Думається, багато бахмачан не відмовились би. Перевізнику (хто візьметься) – теж непоганий прибуток. А головне – це те, що ми самі, українці, спілкуючись, знайомлячись з сусідами, маємо змогу побачити, як дійсно непогано в нашому спільному домі, скільки ми можемо зробити.
Адже разом нас багато – нас не подолати! Хіба не так?!
К. Весняна
Детальніше...