Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


Найдавніша бібліотека та її засновник

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

Бібліотека – таке знайоме кожному із нас слово. Адже ці культурно-освітні заклади є в кожному селі і місті, у кожній школі, багато їх і в пересічних громадян, не говорячи уже про людей освічених. Слово це прийшло до нас із грецької мови, в якій його перша часина, бібліон, означає книга, а друга, тека, означає сховище. По аналогії виникли і інші подібні неологізми: фільмотека, відеотека і т.п.

Ніневія.Палац і бібліотека Ашшурбаніпала (реконструкція)


Радянські енциклопедичні словники твердять, що перші бібліотеки виникли в Єгипті, Китаї, Близькому Сході десь у ІІІ столітті до нашої ери. Ми ж поговоримо про бібліотеку, створену в VII столітті до нашої ери, бібліотеку, значна частина фондів якої збереглася до наших днів і служить сучасній науці. Усі чули про знамениті бібліотеки стародавніх часів: Олександрійську в Єгипті, бібліотеку Ярослава Мудрого в Києві та ряд інших, добре відомих в свій час, але які не дожили до наших днів. Останню у 1248 році, під час штурму міста татаро-монголами, місцеві ченці начебто встигли сховати в підземеллях Софіївського монастиря, однак до цих пір вона так і не знайдена... Надійно сховали! З тих далеких часів до нас дійшов „Ізборник Святослава” 1073 року, „Повість временних літ” початку 12 ст. Та деякі інші книги, всього близько 200х книжкових творів і рукописів. Не варто також забувати, що, як довели учені, майже все міське населення Київської Русі вміло читати і писати.


Але тут варто згадати трохи історії. Десь в І тисячолітті до нашої ери на Близькому Сході, в межиріччі річок Тигр і Євфрат, виникла могутня держава Ассірія. Її столицею було місто Ніневія, про яке Біблія повідомляє: „Ніневія ж була великим містом... на три дні пішої ходи... в якому більше 120 тисяч мешканців”. В роки найвищого розквіту Ассірії, а це припадає на часи правління Ашшурбаніпала (греки називали його Сарданапалом), її кордони простягались від Середземного моря до Персії і від гір Кавказу до Ефіопії.


Ашшурбаніпал (роки правління приблизно 669-629 до н. е.) був останнім великим царем цієї держави, людиною всемогутньою і надзвичайно багатою. Особисті статки царя, на думку сучасних істориків, становили близько 3-х трильйонів доларів в сучасному вимірі, суми справді астрономічної! Роки його правління співпали з напруженою безперервною військовою і дипломатичною боротьбою за збереження ассірійської держави. І все ж ця могутня держава, через якусь чверть століття після смерті Ашшурбаніпала, тобто всього через одне покоління, була знищена в 608, за іншими даними, у 612, році до н.е. об’єднаними силами Мідії і Вавілонії.


Батьком Ашшурбаніпала був цар Ассархаддон, який готував сина стати верховним жерцем і дав йому прекрасну освіту, ознаку, як на ті часи була надзвичайно рідкісною серед правителів держав Близького Сходу. Юний царевич був надзвичайно обдарованою і працелюбною людиною, любив і розумів значення науки, спочатку добре опанував систему клинописного письма, а потім і більшість знань, записаних клинописом. Про свою освіту та набуті уміння він так написав: „І я, Ашшурбаніпал, у покоях цих мудрість бога Набу надбав. Усе мистецтво писарів, усі ремесла, усе знання, що були, – вивчив, з лука стріляти я навчився, їздити верхи, на колісниці, тримати віжки...”. Та не так сталось, як гадалось, і син успадкував батьківський трон.


Глина в Межиріччі була тим матеріалом, з якого виготовляли основу, чи, як сказав би наш сучасник, носієм письма. Ще древні шумери ліпили з глини плоскі таблички, на яких писали тригранними паличками, видавлюючи ними клиноподібні значки, комбінації яких і становили окремі букви, слова а згодом і речення. Таблички ті висушували на сон-ці або обпалювали у вогні і зберігали або передавали комусь за призначенням..


Таблички з текстами, написаними клинописом, складали в певному, строго обумовленому порядку в дерев’яні ящики і одержували клинописну книгу. Саме із таких „томів”, різних розпоряджень, листування чиновників і складались цілі бібліотеки, державні чи приватні архіви тощо. Створення такої бібліотеки було мрією багатьох правителів, та не кожному з них удавалось її створити.


Ашшурбаніпал створив в Ніневії, столиці своєї держави, у царському палаці, бібліотеку, яка, як сказано вище, дожила до наших днів, хоча і пролежала в руїнах того палацу понад дві з половиною тисячі років. Допомогли тому місцевий клімат та матеріал, тобто обпалена глина, з якого були виготовлені письмові пам’ятки доісторичної бібліотеки. І, звичайно ж, заслуга в тому належить ученим, які знайшли серед пісків і руїн ту бібліотеку, розшифрували тексти, написані вже мертвими мовами, і поставили їх на службу людству.


І.П.Котляревський, описуючи у своїй славнозвісній „Енеїді” подібну ситуацію, влучно відмітив, що „...греки, зробили з Трої купу гною”. Це порівняння можна застосувати і до долі столиці Ассірії, квітучого міста Ніневії, яке вщент зруйнували в 612 році до н.е. мідійці разом зі своїми союзниками вавілонянами. Здається, що самі всемогутні Боги прокляли це місто, адже після того погрому на цьому місці так ніхто і не оселився, а піски та шалені вітри пустелі стерли його з пам’яті людей на довгі тисячоліття, хоча найпоширеніша книга планети, Біблія, і згадувала це місто.


Ніневія була справді великим, прекрасним містом, в якому проживало в часи розквіту близько 170 тисяч мешканців. По боках прямих і широких зелених вулиць стояли великі і світлі будинки. Ширина головної, Царської вулиці, становила 26 метрів, що перевищує розміри головних вулиць багатьох сучасних мегаполісів. Палац царя був справжнім храмом мистецтва. Його стіни прикрашали кам’яні плити з вирізьбленими на них високохудожніми барельєфами, головним героєм яких був, звичайно ж, сам Ашшурбаніпал. А в підвалах, з обох боків палацу, зберігалось головне багатство царя, його бібліотека, що прославила її засновника у віках.

І тільки в 1849 році британський археолог Остін Генрі Лейярд знайшов у північно-західній частині зруйнованого царського палацу більшу частину приміщення бібліотеки, а в ньому - і окремі глиняні таблички з незрозумілими текстами. Через три роки його асистент, а одночасно і мандрівник та британський дипломат Хормузд Расам, у протилежному кінці палацу знайшов ще одне приміщення з книжками і об’єднав обидві частини бібліотеки в одне ціле грандіозне сховище знань. Усі знайдені артефакти, тобто глиняні таблички та інші предмети мистецтва, були вивезені на зберігання в Лондон до Британського музею. Природно, що частина табличок під час штурму палацу були розбиті, і це створило додаткові труднощі при їх прочитанні і розшифруванні.

Глиняна табличка з текстом епосупро Гільгамеша


Зміст бібліотеки ассірійського царя дозволив ученим скласти уявлення про ассірійську культуру, так би мовити „з перших рук”. До цього про неї судили з праць Геродота та інших джерел античної Греції, яка у свою чергу отримала їх з Персії. Найбільшу сенсацію в наукових колах викликали 12 глиняних табличок, на яких було записано епос про Гільгамеша („Про того, хто бачив усе...”) зроблена в 1-й табличці згадка про всесвітній потоп (...приніс нам вість про дні до потопу... відбудував міста, знищені потопом...) та викладена в XI-й табличці детальна розповідь Утнапішті про потоп та ковчег, на якому врятувався численний екіпаж: люди, тварини, птахи, а також золото, срібло та інше майно Утнапішті. Епос цей, в українському перекладі, прикрашає і одну з полиць мого власного зібрання книг та ряду багатьох публічних бібліотек. Опублікований він і в інших виданнях.


Образ Гільгамеша для нас цікавий ще й тим, що, як доводить сучасна наука, в його основі лежить зображення реальної історичної особи жерця або військового вождя Гільгамеша (або Більгамеса), який жив близько 2700-2600 рр. до н.е. Очевидно, в історії планети таки відбувся якийсь катаклізм, пов’язаний з потопом, оскільки в легендах багатьох народів обох півкуль планети Земля, в китайських та ацтекських міфах, а також в легендах інків і майя збереглась пам’ять про нього, не говорячи вже про біблійну розповідь про потоп та Ноя.


Можливо, що сучасному читачеві буде цікаво почути розповідь про ковчег, як його описав автор епосу про Гільгамеша („Про того, хто бачив усе...”):


„Площею – один іку (бл. 0,33 га),
Борти – десять гарів (бл. 60 м) заввишки,
По десять гарів – краї його верха.
Заклав я обводи, рисунок накреслив:
Шість на кораблі збудував я палуб,
На сім частин розділив його я ними,
Дно його розділив на дев’ять відсіків,
Забив у нього кілки водяні я,
(що таке „кілки водяні” – неясно- авт.)
Обрав я стерно, вклав усі знаряддя,
Три міри кіру в печі розплавив,
Три міри смоли туди налив я,
Три міри носильники принесли єлею;
Крім міри єлею, що пішла на промазку,
Дві міри єлею сховав керманич.
Для жителів міста биків колов я,
Різав овець для них я щоденно,
Соком ягід, сікерою, маслом, вином червоним
та білим
Народ напував, як водою річки,
Вони бенкетували, як в день новорічний.
Відкрив пахощі я, умастив свої руки.
Був корабель готовий у час заходу Сонця.
Зсувати стали – був заважкий він;
Підпирали кілками згори і знизу,
Він зануривсь у воду на дві третини.”

І в наші дні учені все ще працюють з дорогоцінними знахідками з бібліотеки Ашшурбаніпала. Продовжується робота по дешифруванню стародавніх текстів, написаних, до того ж, давніми, уже мертвими мовами, здійснюється каталогізація та сортування фрагментів пошкоджених глиняних табличок. Іракські учені, разом з колегами з Британського музею, працюють над створенням музею-бібліотеки в Іраку, де будуть виставлені репродукції оригінальних глиняних табличок.


Але повернемося до наших баранів, тобто характеру і змісту сховища письмових текстів ассірійського царя. Створювалася ця бібліотека протягом 25 років. Її засновник поставив перед собою „скромну” мету: зібрати всі знання, які накопичило людство на той момент! Тому всі тексти, записані на глиняних табличках, набагато старіші від самої бібліотеки, майже всі вони – це копії із шумеро-вавілонських текстів, або старовинні таблички з державних та храмових архівів Ассірії.


За наказом царя, в усіх куточках величезної імперії численні писарі знімали копії з документів та літературних пам’яток. В усьому був найсуворіший порядок. Майже кожна копія мала напис, який завіряв ідентичність тексту копії і оригіналу такого змісту: „З давнього тексту переписано, а потім перевірено”. Ота увага царя до створюваної ним бібліотеки зафіксована в кількох його табличках, де він наказував: „Дорогоцінні таблички, які відсутні в Ашшурі, знайдіть і доставте їх мені”.


Важко в це повірити, але в організації роботи бібліотеки ми бачимо особливості, які важко знайти навіть в деяких сучасних книгосховищах. Велась величезна робота по каталогізації, копіюванню, коментуванню і дослідженню стародавніх текстів, свідченням чому є численні списки літератури і коментарі. Кілька тисяч глиняних книг, що були зібрані в бібліотеці, складались з табличок однакового розміру і на кожній з них стояла назва книги та номер „сторінки”. Назвою книги були початкові слова першої таблички.


Книжки в бібліотеці розміщувались у певному порядку, за галузями знань. Каталоги-списки полегшували пошук потрібної книги, у них вказувалась назва книги та кількість рядків у кожній табличці. На всіх глиняних „сторінках” обов’язково ставився штамп такого змісту: „Палац Ашшурбаніпала, царя Всесвіту, царя Ассірії”.

Крім глиняних табличок, у бібліотеці зберігалися тексти, написані на навощених дощечках чи табличках, які дозволяли оперативно працювати з ними, вносити виправлення і зміни, чого не можна було робити з міцними глиняними табличкам. Зберігались у бібліотеці і твори, написані на пергаменті або папірусі. На жаль, усі вони не збереглися, учені вважають, що до наших днів дійшло не більше 10 відсотків письмових багатств, зібраних царем.


Бібліотека Ашшурбаніпала в якійсь мірі була схожа на величезний винний погріб, вздовж стін якого, замість бочонків з вином, стояли лави і полиці з глини, а на них глиняні ж посудини з книгами-табличками. Цар дуже хотів, щоб бібліотека збереглася для нащадків і заповідав їм: „Того, хто посміє взяти ці таблички, нехай покарають своїм гнівом Ашшур та Балліт, а його ім’я і імена його нащадків нехай буде забуте в цій країні”. І, о чудо! Бібліотека не була пограбована і збереглася до наших днів.


Варто також відмітити, що величезна кількість клинописних текстів вціліла тільки завдяки любові царя до писаного слова. Багато з них дійшли до нас лише в копіях, зроблених для його бібліотеки. Цілий ряд з них мають тисячолітню історію, хоча, звичайно, копії з них зроблено набагато пізніше. Також нагадаємо, що клинописне письмо винайдено в найдавнішій в світі цивілізації Шумері, а ассірійці та вавілоняни тільки запозичили шумерський клинопис. Саме тому відомий чеський учений В.Заморовський написав книгу і розповів в ній про Гільгамеша, про що згадано вище, під символічною назвою „Спочатку був Шумер”, книгу, український переклад якої можна знайти в багатьох наших приватних та публічних бібліотеках.


Зміст глиняних книжок надзвичайно різноманітний. Бачимо тут записи подій по роках, тобто те, що у нас має назву літописів. Широко представлені дипломатичні документи, тексти договорів між державами, закони, звіти про будівництво, доповіді чиновників і навіть повідомлення розвідників чи шпигунів, присланих ними із сусідніх держав, медичні твори і т. п.З документів бібліотеки легко помітити, що ассірійські і вавілонські жерці добре знали математику і уміли складати плани міст, палаців і храмів, розв’язували складні геометричні задачі по вимірюванню площ тощо. У бібліотеці зберігались численні твори з астрономії. Вражає, що багато з них це копії з більш давніх творів, складених за тисячу і більше років до Ашшурбаніпала.


Так, вавілоняни і ассірійці уміли вираховувати час затемнень Сонця і Місяця, розбирались у русі небесних світил, яких можна спостерігати простим оком, добре відрізняли планети від зірок. Були складені і збереглися таблиці відстаней між зорями. На основі цих знань жерці складали календар, який показував, коли настане повінь на річках і т.п., тобто настане час проведення сільськогосподарських робіт.


Цікавими є, хай і примітивні, географічні карти, які охоплювали території від Закавказзя до Єгипту, тобто простори ассірійської держави. До цих відомостей відносились численні географічні довідники з назвами міст і річок та країн з описом народів, що там проживали.


Цар Ассирії Ашшурбаніпал


Сучасні мовознавці можуть побачити в бібліотеці ассірійського царя шумеро-вавілонські словники, багатющі збірники синонімів та текстів шумерською мовою з поясненням важких для розуміння місць, збірники граматичних прикладів та вправ. Зразу було видно, що „будинки глиняних табличок”, тобто тодішні школи, продуктивно працювали в ті далекі часи. Саме з допомогою цих духовних скарбів сучасні учені вивчили шумерську мову, розшифрували писемність Шумеру


За оцінками учених, у Ніневійській бібліотеці налічувалось 25 тисяч глиняних книжок, а за більш сміливими оцінками – і всі 30 тисяч. Отже, у VII столітті до нашої ери, тобто задовго до розквіту грецької і римської цивілізацій, Ашшурбаніпал створив справді унікальну колекцію знань про навколишній світ і життя сучасного йому суспільства. Це дає нам підставу надзвичайно високо оцінити саме це культурне і наукове багатство, що зібрав цар Ассірії, побачити духовні скарби цієї держави та її попередників, Шумеру і Вавілону, та її багатонаціонального населення. На одному з барельєфів царського палацу в Ніневії Ашшурбаніпал зображений великим, могутнім воїном з натягнутим луком в руках, на коні, що стрімко мчиться на ворога. Проте в історії він залишається, у першу чергу, як великий просвітитель і культурний діяч.


Борис Киричок,
краєзнавець

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Пошук по сайту




© 2007-2016 Бахмацька газета "Порадник". Розробка та супровід: 16500.com.ua
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове