Кочубеї та збереження пам’яті П.Куліша

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Краєзнавча сторінка

Опубліковано: П'ятниця, 02 серпня 2019, 10:27

26 липня (7серпня) 2019 р. виповнюється 200-ті років з дня народження письменника та етнографа Пантелеймона Куліша, постать якого в українській фольклористиці другої половини XIX ст. була однією з найвидатніших. З нагоди ювілею в Обласному історико-меморіальному музеї-заповіднику П. Куліша «Ганнина Пустинь» (с. Оленівка Борзнянський р-н Чернігівська обл.), відкриється виставка «Кочубеї та збереження пам’яті П. Куліша». На виставці будуть представлені музейні предмети з фондової колекції Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця». Творчий задум виставки не випадковий, адже саме родина Кочубеїв, у свій час, взяла участь у збереженні пам’яті Пантелеймона Олександровича Куліша.

Родина Кочубеїв та родина Олександри Михайлівни Білозерської, дружини Пантелеймона Куліша, протягом багатьох років підтримували дружні стосунки. Маєтки цих двох родин знаходилися поряд - Кочубеї володіли селом Кинашівка (нині Борзнянський р-н Чернігівська обл.), а родина Білозерських проживала на хуторі Мотронівка (нині частина села Оленівки Борзнянський р-н, Чернігівська обл.).

У 1883 р. П. Куліш разом з дружиною Олександрою (творчий псевдонім Ганна Барвінок) оселились на хуторі Мотронівка, яку Пантелеймон Олександрович перейменував на честь дружини Ганнина Пустинь. Тут до останніх днів свого життя П. Куліш працював над літературними перекладами. Родина підтримувала дружні стосунки з Михайлом Миколайовичем Кочубеєм (1863-1953 рр.), останнім власником Кинашівки, який був досить впливовою особистістю серед свого оточення. Його знання, обізнаність у багатьох галузях науки, великодушна щирість приваблювала науковців, літераторів та просто освічених людей того часу.

Після смерті Пантелеймона Куліша у 1897р. Михайло Миколайович Кочубей для Олександри Михайлівни Куліш став вірним другом та помічником. Саме він запропонував їй перевезти будинок Пантелеймона Куліша в Кинашівку та відкрити в ньому музей, його було перевезено у 1905 р. За кошти М. Кочубея відремонтували дах та обклали стіни цеглою. В приміщенні музею, який налічував п’ять кімнат, відтворили все як було за життя Пантелеймона Куліша. Тут розміщувалась велика бібліотека, фотографії, адреси, портрети, альбоми, великий дубовий круглий стіл, годинник-зозуля, верстак П. Куліша, інструменти, два дерев’яні ліжка, рояль. У 1910 р. Михайло Миколайович Кочубей продав свій маєток за 200 тис. крб., землю, на якій знаходився музей, подарував поміщиці Т. Лукаш. Після смерті Олександри Михайлівни Куліш 23 червня (6 липня) 1911 р. музей припинив свою діяльність. Будинок перейшов у спадок до племінниць Ганни Барвінок, однією з них була Олександра Матвіївна Слинько. За Кулішами лишився борг, в тому числі і родині Слинько 200 крб. Щоб заплатити по векселям, треба було розпродати музей та призначити опікуна. У 1928 р. відбувся продаж будівлі музею, власником став Марк Локоть житель міста Борзни.

Запрошуємо всіх поціновувачів історії відвідати Обласний історико-меморіальний музей-заповідник П. Куліша «Ганнина Пустинь». Ознайомитися з виставкою, вшанувати пам’ять видатного письменника, фольклориста, етнографа П. Куліша, як у свій час це зробила родина Кочубеїв.

Руслана Огієвська
заступник завідувача відділу
«Садиба Кочубеїв»
НІКЗ «Гетьманська столиця»

На фото (зліва на право) перший директор Чернігівського обласного історичного музею ім.. В. Тарновського А.П. Шелухін, Ганна Барвінок, М.М. Кочубей. XIX ст.

• < Попередня
• Наступна >