Любов до рідної землі

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Краєзнавча сторінка

Опубліковано: П'ятниця, 06 вересня 2019, 09:49

Останнім часом стало модним писати книжки, до цього вдається все більше охочих, в кого є надлишок коштів, або знаходиться спонсор. Тому, зізнаюсь, досить байдуже зустрів появу щойно віддруковане „Рідне село” Володимира Соловецького. Але розгорнувши книгу на випадковій сторінці, вже не міг відірватися від написаного.

А днями ненароком зустрівся з автором, звісно, заговорили про його творче дітище.

- Право, не мав за мету написати науковий твір, хотів розповісти землякам, що відбувалося у нашому селі Бахмач-2 (Старосілля, Старий Бахмач) від найдавніших часів до сьогодення.

У моїй книзі знайдете щось нове, „викопане” із дна архівів, а також давно відомі і певні джерела і зв’язані в одну історичну цілісність; поділену на періоди, які зазначають саме життя нашого люду. Через такий поділ, на мою думку, легше пам’ятати історичні факти.

Село Бахмач 2 має більш ніж тисячолітню історію, а село Бахмач-1 (містечко) з’явилось на берігах річок Борзенки і Бахмачки в 17 столітті.

Кожен українець завжди знав, що давні так звані археологічні культури, які існували на теренах нашого краю, так чи інакше пов’язані з українським етносом. Тому, нема нічого дивного, що краєзнавці вивчають розвиток рідного краю, починаючи з періоду Трипільської цивілізації і залучають до єдиного ряду: Скіфо-Сарматську добу, час антів, Велике Київське князівство (Русь), Велике Литовсько-Руське князівство, Українську Козацьку державу, Гетманщину, періоди 19,20 та 21 століття .

То єдиний, безперервний ланцюг розвитку українського етносу від 4 тисячоліття до нової ери, до сьогодення.

Кожна людина повинна знати історію свого рідного краю, свого рідного народу. Багато віків наші діди-прадіди поливали потом і кров’ю землю, де ми живемо, наставляли груди та клали голови та своїм онукам-правнукам кращої долі добували. А чи знають ті внуки свою Батьківщину, чи усі відають про славні діла своїх предків? Чи знають до ладу навіть те, хто вони такі: чиї сини, яких батьків?

Діди, прадіди наші зберегли та передали незліченний скарб: не тільки землю й те, що є в ній та на ній, а й мову, пісні, звичаї – все, що звемо нашим, рідним.

І бачимо, що ми не вчорашні – що більше тисячі літ наш народ був не останній між сусідами: Київська держава, козаччина, гетьманщина,- і до незалежності.

Ото ж прагнув, щоб навчити минувшини, в першу чергу, односельчан і розпалити любов до рідної землі.

Борис Бобришев

P.S. За попередньою домовленістю, редакції надається право публікації окремих матеріалів книги, за що, від імені читачів «Порадника», ми вдячні Володимиру Соловецькому.

• < Попередня
• Наступна >