Надгробок Кирила Розумовського та свідчення мандрівників ХІХ ст. про нього

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Краєзнавча сторінка

Опубліковано: П'ятниця, 08 листопада 2019, 09:07

9 січня 1803 р. гетьман Кирило Григорович Розумовський помер у Батурині. Його було поховано у місцевій церкві Воскресіння Христового. У 1805 р. над могилою гетьмана встановлено надгробний пам’ятник з білого італійського мармуру. Композиція надгробка у вигляді піраміди з барельєфом небіжчика та поховальною урною під флером змонтована на тлі фонової пласкої піраміди з темного граніту, закріпленої на стіні храму. Цей шедевр був виготовлений майстром надгробної скульптури зі світовим ім’ям – Іваном Петровичем Мартосом.

Іван Мартос народився у 1754 р. в м. Ічні на Чернігівщині, у козацькій родині. Його батько, Петро Михайлович, був ічнянським сотенним отаманом. Першу «школу скульптури» Іван Петрович пройшов удома, адже дядько його був гарним різьбярем. Талант проявився надзвичайно рано і вже у 10-річному віці Іван вступив до Петербурзької академії мистецтв і закінчив її із золотою медаллю. Продовжив удосконалювати свої вміння та поглиблювати знання за кордоном, у майстернях відомих митців Антоніо Канови, Помпео Батоні та Рафаеля Менгаса. Повернувшись, у 1779 р. Іван Мартос отримав посаду викладача Петербурзької Академії мистецтв, а у 1814 р. став її ректором.

Більш ніж за півстоліття своєї праці Мартос створив велику кількість скульптур у мармурі та бронзі, що відзначаються індивідуальністю. Співпрацювала з митцем і родина Розумовських. Над похованнями Катерини Іванівни, дружини К. Розумовського (померла 22 травня 1771 р.) та його брата, Олексія Григоровича Розумовського (помер 17 липня 1771 р.) в Благовіщенській церкві Олександро-Невської лаври (Санкт-Петербург) у 1779 р. встановлено надгробний пам’ятник, наділений особливою величністю та досконалістю, у вигляді тріумфальних воріт авторства І. Мартоса.

Через чверть століття до знаного скульптора звернулися вже нащадки гетьмана Кирила Розумовського.

Майстерність, з якою було виконано надгробок, привертала увагу авторитетних сучасників, які відвідували Батурин у ХІХ ст. Німецький лікар Отто фон Гун, описуючи свою подорож Україною в 1805 р. у праці «Поверхностные замечания по дороге от Москвы в Малороссию» згадує про Воскресенську церкву, монумент в ній, та зазначає його вартість – «восемъ тысячь рублей».

У серпні 1810 р. Батурин відвідав князь Іван Долгорукий. У своїй праці «Славны бубны за горами...» він згадує, що монумент був дуже гарний, «сработал его ваятель Мартос из мрамора». Навпроти пам’ятника з лівого боку від входу до церкви, на чорній дошці він бачив герб фельдмаршала з усіма його обладунками. Долгорукий зазначив, що «мраморъ и работа стоили на месте въ Петербурге 12 тысячъ».

На сьогодні саме зі спогадів ми дізнаємося орієнтовну вартість ( хоча свідчення дещо різняться), але все ж таки засвідчує, що це вартісний проект, адже на початку ХІХ ст. за 8 тис. руб. можна було придбати 40 добротних коней.

Дослідник-краєзнавець Михайло Ісаєнко у своїй роботі «Батуринъ, местечко Черниговской губерніи», відмітив, що «простота его, отчетливая отделка всех самыхъ даже незначительныхъ частей въ немъ оставляютъ въ зрителей» найкращі враження.

Історик і художник Георгій Лукомський у праці «Памятники старинной архитектуры России в типах художественного строительства» також описує пам’ятник гетьмана Розумовського як простий по формам, але з дуже виразно і детально вирізьбленими профілем та орнаментом.

Отож зі слів очевидців – мандрівників ХІХст. - можемо констатувати, що надгробок гетьмана Кирила Розумовського у Воскресенській церкві являв собою справжню перлину меморіальної пластики ХІХ ст. Збережені до нашого часу фрагменти пам’ятника можна побачити в експозиції палацу гетьмана України Кирила Розумовського, а копію надгробка – над могилою гетьмана у Воскресенській церкві Батурина.

Пільтяй Н.М.,
науковий співробітник
НІКЗ «Гетьманська столиця»

• < Попередня
• Наступна >