Становлення підприємства

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Краєзнавча сторінка

Опубліковано: П'ятниця, 12 червня 2020, 11:34

У попередньому випуску розповідалося про зародження Бахмацького бурякорадгоспу, матеріали про це збирав літописцем рідного підприємства Гнат Іванович Жалій. Це минувшина не лише колишнього господарства, це історія нашого району, історія країни в цілому; реальний яскравий приклад надзвичайно успішної роботи сільськогосподарського підприємства, якому виповнилося 100!!! років.

У 30-ті рр. ХХ століття Бахмацький бурякорадгосп по виробництву і економічним показникам увійшов в передові сільгосппідприємства Наркомату харчової промисловості. Восени 1938 року радгосп став учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки в Москві з широким показом в павільйонах своїх експонатів і економічних показників (експонувались бурячне насіння, зернові культури, продукція рослинництва, а також сільськогосподарські тварини). Учасницею виставки була і Поліщук Євдокія Миколаївна, ланкова радгоспу, яка виростила по 500,4 ц цукрових буряків на кожному гектарі. Передовицю нагороджено великою золотою медаллю і премією 3000 рублів.

Весною 1938 року почали проводити підготовчі роботи для побудови цукрового заводу (сучасні вулиці Маяковського, Ватутіна, Горького, Вільямса, Совхозна). Планувалась побудова житлових будинків на 250 квартир, клуб, школа, лікарня. У зв’язку з погіршенням міжнародного становища плани змінились.

У 1937-1940 рр. радгосп вирощував цукрові буряки по 250-300 ц/га, бурякового насіння – 15 ц/га, зернових по 18-20 ц/га, кукурудзи по 40-50 ц/га. Доїли по 2500-3000 кг молока від корови.

Для отримання ордена Леніна, за викликом Верховної Ради СРСР, до Москви відрядили директора бурякокомбінату Г.Л. Кочетова

У теплий травневий день 1941 року на перон станції Бахмач-Пасажирський об 11 годині прибув швидкий поїзд Москва-Київ. Зустріти свого керівника з високою урядовою нагородою вийшли працівники всіх відділень радгоспу в кількості 250 чоловік. Відбувалося історичне дійство організовано, з прапором радгоспу, з духовим оркестром на чолі. Тут же, на пероні вокзалу, під час зустрічі директор Кочетов закріпив орден Леніна на Червоному прапорі бурякорадгоспу. Колонна на чолі з директором прибула на центральну садибу бурякокомбіната.

Далі гурт направився в урочище «Пасіка», розташоване в лісі біля річки Бахмачки. Там, на лоні природи організовано святковий обід. До пізнього вечора тривало свято: грав духовий оркестр, співали пісні, танцювали. Відтоді офіційною назвою стало - «Бахмацький ордена Леніна бурякорадгосп».

У 1940 році у радгоспі працювало 12 тракторів, 150 робочих волів і більше 100 коней, було 850 голів великої рогатої худоби, в тому числі 220 корів, мали 700 свиней.

З 22 червня 1941 року (з початком Великої Вітчизняної війни) сотні робітників і службовців радгоспу пішли на фронт. У полі, на фермах, за кермом тракторів залишилися жінки, похилі люди, підлітки.

Серпень 1941 року… почалась евакуація тракторів, сільгоспмашин, верстатів, худоби в тил держави.

9 вересня 1941 року з боку лісу Жовтневого відділення з’явилися німецькі бронемашини. У цей час у відділенні горіли дитячий садок, контора, склади, млин… Почалися чорні дні в історії радгоспу, період тяжких переживань, жорстоких випробувань…

9 вересня 1943 року радянські війська визволили Бахмач від німецько-фашистських загарбників.

Представники військового командування, уповноважені на відновлення радянської влади на місцях, прямуючи за передовою лінією фронту, призначали тимчасових керівників звільнених населених пунктів, відповідальних за дотримання громадського порядку, за збереження господарчих об’єктів, приведення їх по можливості в робочий стан, відновлення роботи медичних установ, шкіл та інших.

Тимчасовим керівником бурякокомбінату призначено Ніколаєнка І.І., який працював до війни бригадиром рільничої бригади. Почато комплектування штату, постійних робітників і службовців радгоспу і його відділень.

У жовтні 1943 року у Бахмацький бурякокомбінат повернувся з евакуації директор Кочетов Гаврило Леонтійович. Першими кроками керівника стало продовження комплектування штату постійних кадрів, проведення інвентаризації, відновлення роботи майстерні, збір худоби і інвентарю радгоспу, яке частково залишалось у населення.

Восени на відремонтованій вантажівці ГАЗ-Полуторка об’їжджали фронтові дороги в радіусі до ста кілометрів, відшукуючи підбиті несправні трактори, автомашини на запчастини, а потім у майстерні комплектували трактори марок СТЗ-ХТЗ.

З жовтня 1943 року бурякорадгосп входив до складу Сумського бурякоцукротреста. В 1944 році радгосп передано до Чернігівського бурякоцукротреста.

Виробництво, відновлювальні роботи і нове будівництво потребували будівельних матеріалів. Цегла надходила з Парафіївського цегляного заводу. Деревину заготовляли у лісах Брянської області. У бурякорадгоспі відновили стару лісопильну машину, пилораму приводив у дію паровий локомотив.

За 5 післявоєнних років бурякорадгосп повністю відновили і зробили самодостатнім сільгосппідприємством. За виробничі показники 1944 року наказом міністра харчової промисловості нагороджено значками «Відмінник соцзмагання» і грошовими преміями: свинарку Мирошникову Л.М. та ланкових Руденко А.Н. і Копел П.А.

Після завершення Великої Вітчизняної війни бурякокомбінат почав поповнюватись автотранспортом (американські студебекери, французькі сітроєни, німецькі та інші іноземні автомашини).

У 1948 році врожай зернових культур становив 6,1-11,7 ц/га, бурякового насіння 8,1-17,5 ц/га. Цукрових буряків – 136-200 ц/га.

У 1947 році ланковій Жовтневого відділення Варварі Іванівні Романь за перевиконання планового завдання по врожайності зернових і технічних культур Указом Президії Верховної Ради СРСР присвоєно звання Герой Соціалістичної праці з врученням ордена Леніна.

У 1950 році засновані пасіки в Жовтневому і Пролетарському відділеннях, в останньому також почали вирощувати гусей і курей.

У 1953-1954 рр. радгосп досяг довоєнного рівня. Тепер - крупне високомеханізоване господарство буряконасіннєвого спрямування. По виробничим показникам займає провідне місце в Київському бурякоцукротресті.

Життя потроху налагоджувалося.

Гнат Жалій
(Підготував матетеріал ветеран бурякорадгоспу Юрій Вовкогон),
На фото: Бурякорадгоспівці - учасники ВДНГ у Москві (кінець 50х років).

• < Попередня
• Наступна >