Хор Батуринської Воскресенської церкви на світлинах першої половини ХХ століття

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Краєзнавча сторінка

Опубліковано: П'ятниця, 24 липня 2020, 13:39

Важливим елементом богослужінь у православному храмі є хоровий церковний спів. Церковний хор складається з півчих – церковнослужителів нижчого чину.

Уявлення про склад церковного хору батуринської Воскресенської церкви-усипальниці гетьмана України Кирила Розумовського у 20-х – 50-х роках ХХ ст. дають збережені світлини.

У музейній збірці Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця» зберігається світлина співаків хору за 1925 р. ЇЇ зробив відомий батуринський фотограф Микола Бокань – людина з талантом фотохудожника та оригінальними філософськими поглядами на світ. У 1926 – 1927 рр. він теж співав у хорі Воскресенської церкви. Взявся за справу підтримки релігійної общини, бо вбачав у церкві духовний порятунок для підростаючого покоління з переважно матеріалістичними поглядами.

Цю світлину до музею передала Любов Михайлівна Семенюк (до шлюбу Бурковська), донька псаломщика Воскресенської церкви Михайла Петровича Бурковського. Одночасно він був і регентом (керівником) церковного хору у 20-х – 30-х та 50-х роках ХХ ст. Регентську справу називають специфічною галуззю диригентського мистецтва. Але водночас регент – це і майстерний співак, який співає разом з хором. І координатор дій з глибоким знанням послідовності богослужіння. Від нього залежить своєчасне забезпечення співаків нотним та текстовим матеріалом, підбір співаків та рівень виконавської майстерності півчих, наповнення кліросної бібліотеки.

За спогадами Л. М. Семенюк, хор Воскресенської церкви у 20-х – 30-х роках ХХ ст. налічував 15 – 25 співаків. Репетиції проходили у будинку регента (нині це вул. Незалежності, буд. 15) А до того, з розповідей батька, Любов Михайлівна пригадує, що учасники хору збирались для розспівування у фруктовому саду, що колись належав Воскресенській церкві. На тому місці було кладовище, і з того часу там стояла збудована невелика капличка. Саме в цьому приміщенні і збирались хористи. Згодом ця територія відійшла до селищної ради, старий сад викорчували, і місце віддали під забудову. Більшість співаків хору Воскресенської церкви були між собою у родинних зв’язках (батьки, діти, близькі родичі тощо). Батуринці часто на репетиції брали дітей. Спілкування між собою займало важливе місце у житті хористів. Репетиції проходили в розмовах та жартах.

На світлині (іл. 1) співаки розміщені чітко у три ряди. Завдяки спогадам Л. М. Семенюк встановлено імена більшості хористів. У нижньому ряду зліва направо: Софія Наринович (донька священника Воскресенської церкви), Клавдія Русакова, Володимир Кайрод (загинув на фронті під час Другої світової війни), Оришка Рибак, Надія Бурковська (донька регента хору), Зінаїда Наринович (донька священника Воскресенської церкви), Женя (прізвище не відомо), Червоняща (ім’я не відомо), Іван Рибак, Головань (ім’я не відомо). Другий ряд зліва направо: Емілія Рибак, Агафія Русакова, Наталія Рибак, Михайло Бурковський (регент хору), Микола Наринович (священник Воскресенської церкви), Мотря Кайрод (дискант хору), Євдокія Погорєлова, донька священника М. Нариновича (ім’я не відомо). Третій ряд зліва направо: Федір Рибак (тримає на руках сина Петра, який загинув у війну), Михайло Головнь, Антон Рибак, Микита Бєженко, Олександр Рибак, Погорєлов (ім’я не відомо).

Відома світлина 1927 р. (іл. 2), де М. Бокань зазняв хористів біля церкви на храмове свято у Великодній день. Серед них священник Воскресенської церкви Микола Наринович, а в останньому ряду, другий справа Микола Бокань.

У кінці 30-х років ХХ ст. приміщення Воскресенської церкви було переобладнане під заклад культури. І хор на деякий час припинив свою діяльність. Під час Другої світової війни храм був дуже поруйнований. Після війни релігійна громада отримала дозвіл на відбудову церкви. З відновленням храму відродився і його хор. Михайло Бурковський знову став його регентом і керував хором до кінця життя.

Любов Михайлівна Семенюк люб’язно подарувала до фондів заповідника «Гетьманська столиця» фото і 50-х років ХХ ст., де відображений хор Воскресенської церкви біля будинку його регента (іл. 3). Очевидно, фото зроблене у день якогось релігійного свята, бо присутні священники парафій сіл Батуринського району (на жаль, їхні імена не встановлені). Але в описі світлини вказано, що в центрі – священник Воскресенської церкви Вікентій Філіпович, а біля нього - дружина Софія, теж хористка. Відомі імена деяких співаків: нижній ряд – крайній зліва Тимофій Прохорець, третя – Тамара Філіпович (донька священника). У третьому ряду, другий зліва, Федір Бєженко, далі Єфросинія Хайлук, Олександра Кіт, Олександра Сова, дискант хору – Мотря Сіда (Кайрод), Олександра Стокоз (Русакова), Єфросинія Ситник, хористки Лобовик та Уткіна (імена не відомі). У четвертому ряду другий зліва – регент хору та дяк Воскресенської церкви Михайло Бурковський, а другий справа – ймовірно, староста хору на прізвище Медвідь (ім’я невідоме).

Тож збережені світлини хористів Воскресенської церкви є унікальними свідченнями того, що батуринці зберігали релігійність, духовність вірність традиціям попри антирелігійні кампанії радянської влади.

З.М. Сніжок,
науковий співробітник
НІКЗ «Гетьманська столиця»

• < Попередня
• Наступна >