Освіта в Гетьманщині наприкінці XVII-XVIII століть

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Краєзнавча сторінка

Опубліковано: П'ятниця, 27 листопада 2020, 10:33

З кінця XVIІ століття в Україні широко розповсюдилася шкільна справа та ідеї освіти. Вивчаючи біографії очільників нашої держави у вказаний період та їх оточення, з захватом і повагою дізнаємось, що тодішня молодь вільно володіла як мінімум 5 мовами, була вправною у складанні панегіриків, віршів та пісень, декламації й філософії! У XXI столітті, у вік цифрових технологій, звичайно ж, нас цікавить - якою ж була освіта у школярів XVII-XVIII століть?

У початкових школах, створених при церквах, дяк навчав дітей молитись, читати і писати церковнослов’янською мовою, рахувати і співати.

Наступним щаблем був вступ до колегіуму, братської школи. У даних закладах початкове навчання поєднувалося з школою вищого типу. Тут мали можливість здобути освіту представники усіх станів. Тобто вона була демократичною, проте можливість вчитись мала молодь, у якої були кошти.

Навчання починалося із слов’янської азбуки, вивчення часослова і псалтиря. У школі вивчали слов’янську, грецьку, латинську і польську мови. Крім мов, вивчали також граматику, риторику (мистецтво красномовства), піїтику (правила складання віршів), арифметику, початки геометрії, церковні співи, історію, географію, міфологію і право.

Навчальний курс у даному закладі розподілявся на вісім класів, кожний з них мав назву залежно від змісту і характеру навчання. Підготовчий клас називався аналогія або фара, в якому навчали читати і писати. Три молодші класи мали назву — інфіма, граматика, синтаксис; два середні — піїтика і риторика. Вища частина курсу колегії складалася із двох класів — філософії і богослов’я. Навчання в першому з них тривало два роки, у другому — чотири. Загалом навчальний процес тривав 11-12 років.

Зміст навчання на нижчому щаблі освіти складався з ознайомлення учнів з творами античних авторів, досконалого опанування латини й грецької мови , мистецтва красномовства. Вивчення мов грунтувалося на активному використанні прикладів з античної літератури. Риторична підготовка починалась на наступному щаблі навчання. Освіта в даному напрямку передбачала оволодіння мистецтвом мовлення і стилю. Курс філософії був наступним щаблем і тривав три роки, поділяючись відповідно на логіку і фізику.

Академічний рік починався 1 вересня. Навчальний процес був побудований таким чином, щоб учні могли кожного 3-4 дня відпочивати від інтелектуальної діяльності. Так, у неділю вихованці вищої школи цілком звільнялися від навчання, а учні решти класів — мали заняття лише до обіду. Школи також не функціонували й на релігійні свята.

Тривалість навчального дня коливалася в залежності від класу. Учні старших класів вчилися по 2години до і після обідньої перерви. А вихованці нижчих витрачали на це вранці і в другій половині дня по 2,5 години. Центральним елементом навчального процесу була лекція. З метою закріплення набутих знань вихованці усіх класів виконували письмові завдання. На початку навчального дня учні розповідали викладачам напам’ять зміст засвоєного напередодні матеріалу. Наприклад, вихованці класу риторики могли наслідувати фрагмент певної праці античного поета чи оратора, перекладати промову з латинської мови на давньогрецьку чи навпаки, переробляти поетичний твір на прозовий, створювати епіграми чи епітафії!

З метою закріплення опанованого матеріалу в школах час від часу влаштовувалися повторення. Так, у класі інфіми розгляду нової теми обов’язково передувало повторення змісту попереднього уроку. Щосуботи учні мали розповідати напам’ять весь матеріал, який вони опанували впродовж тижня. Також влаштовувались диспути, виступи, перехресні опитування, критичний аналіз, підсумкові переклади.

З метою стимулювання юнаків до старанного навчання в шкільництві було розроблено низку заохочувальних заходів. Раз на рік найкращим учням в урочистій атмосфері вручали нагороди. Вони надавалися коштом фундаторів чи патронів школи. Несумлінні ж учні отримували моральні й навіть фізичні покарання.

Завершенню навчання передували прикінцеві іспити або диспути. Якщо учень не складав річного іспиту, він не міг бути зарахований до наступного класу. Щодо найбільш безнадійних в інтелектуальному сенсі осіб, то їх пропонувалося взагалі усувати зі школи.

Тривалість літніх канікул також варіювалась від щабля класу. По завершенні класів граматики та інфіми юнаки відпочивали лише один тиждень. Учні синтаксису і поезії мали влітку вже відповідно тритижневі канікули. Натомість вихованцям риторики виділявся на відпочинок цілий місяць, а слухачам вищої школи від 1до 2 місяців.

Сьогодні населення України належить до числа найбільш освічених націй. Україна входить в топ-50 країн у світі за кількістю громадян з вищою освітою.

І недаремно! Адже сукупність духовних і культурних цінностей ми ввібрали у наших пращурів: Д. Ігнатовича, І. Самойловича, І. Величковського, К. Зіновіїва, І. Мазепи, В. Ясинського, Т. Прокоповича, І. Максимовича, Д.Туптала, І. Галятовського, Л. Барановича, І. П.Орлика, С. Величка і багатьох інших!

Марина Хармак,
завідувач відділу історії Гетьманста
НІКЗ «Гетьманська столиця»

Світлина 1. Бурсаки Київської академії. Гравюра, 1700 р.
Світлина 2. Чернігівський колегум. Наші дні.
Світлина 3. Києво–Могилянська академія(колегіум. Гравюра, 1704 р.

• < Попередня
• Наступна >