Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


Таємниці гетьмана Мазепи

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 
У  2008 році - декілька дат, пов’язаних з іменем  Івана Мазепи:

370-річчя з дня народження, 300-річчя з дня смерті гетьмана, 300-річчя Батуринської трагедії, а також 300-річчя Полтавської битви.

«Порадник», за авторством краєзнавця з Дмитрівки Б.Г.Киричка, розпочав „Мазепинську” тему публікаціями про визначну і, мабуть, найсуперечливішу постать вітчизняної історії у 2007 році - № 42, №47.

Продовжуємо: про відкриття цього року, найвищий символ козацької влади – гетьманський  прапор – та про цікаві знахідки... ні, не вчених, а журналістів українських часописів „Нова Січ” і „Музеї України”.


У світі їх збереглося лише три. Один – у Швейцарії (Стокгольмі), другий – у Росії і , нарешті, третій – в Україні. Збережений до наших днів прапор, що колись належав Івану Мазепі та Скоропадському, реставрували і презентували до показу 25 вересня 2008 р. в Національному музеї історії України в Києві.  Гетьманське знамено 1686 року скромно доживало віку в архіві Харківського історичного музею, руйнуючись через плин часу, байдужість і забуття.
 
Реставрація прапора Івана Мазепи здійснювалася протягом року в Національному музеї  Кракова із залученням польських, українських, російських та італійських фахівців. Керівник реставраційної майстерні Національного музею в Кракові Януш Чоп розповів, що прапор перебував у дуже поганому стані, був подібним на мозаїку, яка складалась з сотень маленьких шматків шовку. Від оригіналу, площа якого становила близько 6 м.кв., залишилась лише половина, і та розпадалась.

Наукове опрацювання довело, що гетьманський прапор виготовлений в 1686-1688рр, з китайського шовку, у Палаті зброї Московського Кремля, він призначався Івану Самойловичу, після усунення того від влади був символом влади Івана Мазепи, з 1708 році слугував новообраному гетьману Івану Скоропадському, а пізніше - Данилу Апостолу. Після 1730 року свідком історичних подій та епохальних битв гетьманському прапору бути не довелося: через крихкість і поганий стан його віддали порошитися в архів. У 1861 році про прапор згадали і у Палаті зброї Московського Кремля зробили реставрацію, типову для тих часів: наклеїли на тюль, синтетична тканина і врятувала пам’ятку від остаточного знищення.

«Долю гетьманського прапору вивчали з таким ентузіазмом, що даних вистачило для цілої книги на 300 сторінок», - каже історик, координатор проекту з української сторони Юрій Савчук. Якщо коротко: після півстолітнього служіння гетьманам стяг у 30-х роках потрапив до Харківського музею. Під час війни його експонати намагались врятувати, вивізши потягом до Уфи, та при евакуації у вагон потрапила бомба, вцілілі трофеї рік пролежали в ящиках на відкритому повітрі, в жахливих умовах холодного Сибіру. Коли ситуація на фронтах покращилась, історичні пам’ятки нарешті знайшли і розпакували: їх стан був жалюгідним, пам’ятки важились на кілограми і вважалися втраченим ганчір’ям.

Та маємо щастя, що сучасні технології дозволили відновити реліквію на багато століть. І тепер одне з козацьких знамен, яке було таким же символом влади, як гетьманська булава та корогви, зможуть побачити наші внуки і правнуки.

Міжнародні спеціалісти відтворили в центрі прапору зображення двоголового орла, що є звичним для XVII століття, із символами влади в кігтях та гербом на грудях; у щиті вершник, що списом б’є змія, посередині верхньої ділянки видніється напівпостать Ісуса Христа та найважливіше: тексти-накази про передачу влади, а отже - і прапора черговому гетьману. Позолоту з обох боків, а також оригінальний біло-жовтий колір повернути не вдалося.

Гетьманський прапор можна побачити найближчі півроку на міжнародній виставці „Україна-Швеція: на перехрестях історії (ХУІІ-ХУІІІст.)» у Національному історичному музеї в Києві, пізніше він попрямує до Дніпропетровська та повернеться до рідного Харківського історичного музею - вже не «болючим» записом в інвентарній книзі, а одним з найцінніших експонатів: єдиним гетьманським прапором в Україні.
 

                               
Абсолютно випадково до досліджень епохи Мазепи долучилися журналісти часописів «Музеї України» і «Нова Січ». Дуже допоміг нам отаман Американського козацтва Сергій Цапенко. Спільно ми здійснили таку кількість сенсаційних відкриттів, що історикам знадобиться кілька років для аналізу і перевірки розкопаних нами фактів.

Все почалося з полювання на шаблю Мазепи. Польські колекціонери з Канади десь роздобули дивної краси шаблю. Стверджували, що то зброя самого Гетьмана. На руків‘ї – зображення голови козака. Розпочалися перемовини і вивчення. Зрозуміли, що маємо справу з майстерно виготовленою реконструкцією. Інформацію про знахідку розмістили на наших сайтах. Зацікавлені люди з Росії вирішили викупити зброю, використавши її у геополітичних торгах з українською владою. В Канаді висадився дивний десант колекціонерів з військовою виправкою і великими грошами. Почалися пошуки. На добу раніше росіян шаблю викупили американські козаки. Уявити стан поляків, яким наступного дня пропонували під сто тисяч доларів, важко…

Українські журналісти розпочали пошуки оригіналу шаблі Мазепи в музеях Росії. Дуже доречно виник наказ Сталіна №2 від 1917 року, про передачу незалежній Україні козацьких регалій. Згадувалася там і шабля. Документ оприлюднив історик із Запоріжжя Максим Остапенко, що нині очолює Національний заповідник «Хортиця».

Всі наші спроби проникнути у закриті сховища пітерського Ермітажу  закінчилися нічим. До справи взялася молода журналістка газети «Блик» Валя Мудрик, якій вдалося розпочати переговори. Хитрі росіяни попросили допомогти їм у пошуках, надавши інвентарний номер шаблі. Дали ми їм номер. Як виявилося, з секретного спецхрану, яким опікується ФСБ. Описати, що відбувалося у надрах російських спецслужб, важко… Валі дозволили прилетіти в Пітер і сфотографувати шаблю. Запевнили, що то оригінал і більше ніяких українських речей у них нема!!!

Як виявилося, є! Ще у роки холодної війни, країни НАТО проводили у Ленінграді якусь вербовочну операцію, перефотографувавши чи не всі закриті спецхрани СРСР. Все лежить у західних архівах. Гриф секретності давно зняли. Є в Ермітажі велика колекція прапорів, булав, зброї козаків. Чимало особистих речей Мазепи. Шапка, наприклад. Козацькі регалії, захоплені після Полтавської битви… Все і досі з грифом секретно! 300 років пройшло! А в Ермітажі, за твердженням відомого українського зброяра Володимира Остаповича, теж копія гетьманської шаблі. Оригінал не то в Оружейній палаті Кремля, не то в Артилерійському музеї… Шукаємо… Хоча, протидія шалена…

(Далі буде)
                       
В. Тригуб, редактор журналів «Нова Січ» і «Музеї України»

Пошук по сайту




© 2007-2018 Бахмацька газета "Порадник"
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове