Всім нам знайомі літери українського, та і багатьох інших слов`янських і інших народів, алфавіту чи абетки, і   називають їх  в усьому світі кирилицею. Саме ця система літер чи, іншими словами, графічних знаків і становить нашу сучасну писемність, як і писемність в інших мовах. Походить ця назва від імені просвітителів Кирила і Мефодія, що створили цю писемність в ІХ столітті.

Людство за свою багатовікову історію винайшло  не одну систему писемності. Так, древні єгиптяни створили оригінальне ієрогліфічне письмо, в якому один знак - ієрогліф міг означати ціле слово, поняття або  ціле речення.Незалежно від єгиптян китайці і народи Центральної і Південної Америки створили свої самобутні системи також ієрогліфічного письма, які не можна ні з чим сплутати.Цікава і оригінальна писемність у арабів і тих, хто користується їхнім алфавітом – там є тільки приголосні літери.Той, хто знає мову, легко вставляє і вимовляє пропущені голосні звуки, а що робити тим, хто не знає мови? Тому, при розшифруванні текстів, написаних уже мертвими мовами, ми можемо тільки догадуватись, як звучало те чи інше слово в дійсності.

 

Сучасна наука вважає, що писемність, у вигляді клинописного письма на глиняних табличках, виникла ще в древньому Шумері (Сумері), в Дворіччі. Проте деякі сучасні учені (Кіфишин, Знойко та інші) стверджують, що оригінальна  писемність існувала уже в часи Трипільської культури (2-6 тисячоліття до нашої ери) і повідомляють, що їм удалося розшифрувати деякі тексти з Кам`яної могили (Біля сучасного Маріуполя) та інші, а писемність Шумеру і інших народів є вторинною. На трипільських артефактах налічується понад 600 ще не розшифрованих знаків. Про це, до речі, йшла мова і на цьогорічній виставці артефактів (предметів мистецтва і знарядь праці, зброї) у Ватикані, організованій науковцями України, Румунії і Молдови при підтримці європейських структур, на території яких було знайдено поселення трипільців, і що викликало величезний інтерес в наукових колах світу. В наших перших літописах також ствердується, що поляни та інші східнослов`янські племена, до прийняття кириличної системи письма, писали „чертами і резами”. Що це таке – ніхто сьогодні не відає.

Але поверемося до Кирила (827-869) і Мефодія (815-885). Ці двоє братів народилися в Солуні, в Македонії ( тепер м. Салоніки в Греції ) і були видатними проповідниками християнства серед слов`янських народів, так би мовити їх першовчителями. Молодший брат Костянтин, постригшись в чернецтво, став носити ім`я Кирила.

Костянтин був високоосвіченою людиною, хранителем книжок в патріаршій бібліотеці. Не дивно, що друзі і знайомі звали його Костянтином Філософом, а патріарх Фотій довіряв йому і доручав найскладніші завдання. За наказом патріарха Костянтин  пересікає Чорне море, знаходить в Херсонесі (тепер Севастополь) мощі святого папи Климента і вивозить з собою. Після повернення в столицю, куди саме прибули посли Моравського князя Ростислава з проханням створити для них писемність, візантійський імператор Михайло наказав Костянтину створити граматику для слов`ян. Із завданням Костянтин, будучи сам слов`янином, блискуче справився. Звуки, спільні для грецької і слов`янської мов, він записував грецькими літерами, а шиплячі, яких немає ні в грецькій, ні в латинській мовах, Костянтин записав винайденими ним літерами „ж”, „ш”, „ч” і тому подібне. Всього в новому алфавіті було 43 літери. Наскільки це було зручно і доцільно, можна судити хоча б з того, що і нині народи, які користуються латиницею, ці звуки позначають або додатковими значками на літерах, або кількома буквосполученнями. Так, звук „ч” німецькою позначають чотирма буквами, англійською і французькою - трьома, а звук „щ” англійці пишуть трьома, французи - чотирма, а німці – сімома літерами.

Мефодій став першим учнем Костянтина і вони разом перекладали на слов`янську мову  книги для їхньої просвіти.

Великоморавське князівство було однією з най-більших держав середньовічної Європи, та в 905-906 роках було розгромлене кочівниками-угорцями. Із втратою незалежності було втрачено і писемність, створену Кирилом і Мефодієм. Замість кирилиці було запроваджено латинський алфавіт. Однак і в нові часи там не забувають славних слов`янських просвітителів. В 1935 році пошта Чехословаччини вшанувала їх пам`ять випуском серії з трьох марок із зображеннями братів у вигляді ікони. В 1993 році Чехія і Словаччина здійснили спільний випуск  поштової марки з нагоди 1130-річчя прибуття до Моравії Кирила і Мефодія. На ній бачимо портрет обох братів та композицію з літер і книги, як символу писемності. Укрпошта в 2005 році емітувала до Дня слов`янської писемності та культури поштову марку, на якій в ультрафіолетових променях світиться зображення святих Кирила і Мефодія.

Саме ця система письма, створена братами з Солуні, і прийшла до нас з прийняттям християнства в 988 році за Великого київського князя Володимира, бо вже існували переклади Святого Письма слов`я-нською, точніше староболгарською мовою. Мова – живий організм і більше як  за тисячоліття свого існування наша писемність зазнала удосконалення – одні літери зникли, інші були удосконалені і спрощені для друку і письма. Варто згадати, що існував і інший слов`янський алфавіт – глаголиця. Однак до цих пір не встановлено, який з цих алфавітів виник першим.

В радянських джерелах твердиться, що обидва брати, Кирило і Мефодій, померли і поховані в Моравії (нинішня Чеська республіка), інші джерела повідомляють, що Кирило похований в Римі, в храмі Климента, в якому покояться і мощі святого Климента, знайдені ним. Мефодій пережив брата на 13 років і помер в моравському місті Велеграді.