25 січня 1918 року Центральна Рада проголосила незалежну Українську Народну Республіку (УНР). А вже 29 січня за неї віддали свої юні життя герої, котрих на 70 років викреслили з пам`яті українців. Вона, наша національна пам`ять повертається. І щоб більше ніколи не стати манкуртами - Іванами безрідними, ми знову згадуємо їх. Тоді, 9 березня 1918 року, тіла 27 юнаків, замордованих у Крутах, перевезли до Києва і поховали з військовими почестями на Аскольдовій могилі. Їх викопали з братської могили під Крутами, де місцеві селяни після бою насипали курган, решту поховали просто на полі бою.

У масштабах всесвітньої історії ця битва зовсім незначна. Вона не є зразком військового мистецтва. Просто це символ нескореного духу нашої нації. Це пересторога тим, хто і нині сподівається поставити націю на коліна.

 

Історичні дати - не тільки пам’ять про минуле. Це також ключ до того, щоб в майбутньому уникнути помилок минулого. Це також безцінний приклад істиного, не книжкового патріотизму. Адже коли до такої свідомої самопожертви здатна молодь - нація незнищенна.

 

 

 

Це розуміли представники радянської влади, тому, старалися витерти ганебну для себе сторінку з людської пам’яті. Був період, коли комуністичні керівники навіть ліквідували залізничну станцію. Село було назване Пам’ятним. Не дивлячись на це, уперше увіковічнити місце бою намагалися ще в 1989 році (до 70-річчя події) представники громадських організацій - Української Гельсінської Спілки, Просвіти, долаючи шалений опір (у тому числі й фізичний) з боку тодішньої комуністичної влади. Під час відзначення 80-річчя події, що відбувалося силами Всеукраїнського об’єднання ветеранів, очолюваного академіком Ігорем Юхновським, було насипано могилу.

У 2006 році вже, за участі представників українського Уряду, було насипано нову могилу, на якій побудовано пам`ятник. Цього року Крути вшанують героїв на вседержавному рівні ювілейно - до 90-ої річниці трагедії це визначено Указом Президента.