Шана герою праці

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Дати і люди

Опубліковано: Субота, 01 серпня 2020, 10:08

Зберігаю збірку відомостей про визначні події рідного славетного підприємства - Бахмацького ордена Леніна бурякорадгоспу. В окремій папці матеріали про наших найшанованіших колег. Серед них і Герої Соціалістичної праці. У нас їх аж троє, першою високого звання удостоєна героїня моєї наступної оповіді, в основу якої лягла публікація районної газети „Радянське село”. 

У жовтні 1969 року вийшла на заслужений відпочинок ланкова Романь Варвара Іванівна. Йшла з гордістю, з Золотою зіркою Героя Соціалістичної праці і орденом Леніна на грудях. Більше трьох десятиліть віддала роботі у бурякорадгоспі, ростила хліб, цукрові буряки, картоплю. Скільки-но земних дарів подарували за цей час людям її невтомні руки!

Вшанувати людину праці прийшли в клуб, де відбувся вечір трудової слави, із посрібленими скронями ветерани радгоспного виробництва і ті, хто продовжує їх славні трудові традиції.

Вечір відкрив голова робітничого комітету М. М. Діденко.

- У нас сьогодні знаменна подія – ми вшановуємо ветерана радгоспу, Героя Соціалистичної праці – Варвару Іванівну Романь, яка йде на заслужений відпочинок. Хочеться побажати їй доброго здоров’я і довгих років життя.

У залі вибухає грім оплесків. Потім слово надається директору радгоспу П.В. Кузнєцову. Він розповів про життєвий шлях і трудову діяльність Варвари Іванівни.

- …Вона не пам’ятає батька. Загинув ще в Першу Світову війну. У матері, Парасковії Денисівни, залишилось їх четверо. Сутужно доводилось жити.У кожному кутку хати – бідність. Діти йшли в найми, щоб заробити собі шматок хліба.

Варвара Іванівна 1936 році почала працювати в Бахмацькому радгоспі. Їй доручили очолювати ланку. На колективній ниві працювалось вільно та щасливо, та війна порушила мирне життя. Після звільнення від фашистів, Варвара Іванівна зі своєю ланкою активно включилась у відбудову радгоспу. З року в рік боролася за одержання високих врожаїв хліба, картоплі, буряків. Докладала рук на обробітку землі. І лани щедро віддячили за чесну працю. Справді, золотими виявилися жнива 1947 року. На кожному гектарі ланка Варвари Іванівни зібрала по 34,7ц добірного жита.

А через рік радгосп облетіла крилата звістка: Варварі Іванівні Романь присвоєно звання Героя Соціалістичної праці. На грудях жінки засяяли золота медаль «Серп і молот» та орден Леніна.

На урочистому мітингу робітників, славну трудівницю вітали тодішній директор радгоспу Кочєтов, керуючий Жовтневим відділком Борейша, подруги по праці - ланкові Малій та Анущенко.

Варвара Іванівна тоді пообіцяла:

- Ми не зупинимося на досягнутому!!!

І слово своє підкріплювала ділом. Протягом всіх років очолювала змагання, збирала дорідні врожаї зернових і технічних культур. За це неодноразово запрошувалася на Виставку досягнень народного господарства СРСР та УРСР, має бронзові і срібні медалі за участь у них. Почесні грамоти, цінні подарунки, грошові премії Міністерства та цукротресту, обласних, районних організацій – усе це за самовіддану працю. Та не тільки хорошим організатором колективу, працелюбством, чесністю відзначалась Варвара Іванівна. Весь її шлях – активна участь у громадському житті. З 1947 по 1957 рік вона – депутат Чернігівської обласної ради. З 1959 року по 1961 рік – депутат Бахмацької міської ради. Була делегатом з’їзду профспілки працівників промисловості продовольчих товарів УРСР, членом обкому профспілки, членом робітничого комітету радгоспу. Завжди гідно виконувала громадські доручення.

Так, світлий і широкий шлях у дочки селянина-бідняка, - сказав у своєму виступі директор радгоспу Кузнєцов. Варвара Іванівна - це людина, з якої треба брати приклад, на яку слід рівнятись. Спасибі ж вам, Варваро Іванівно, за велику працю на благо рідної Вітчизни.

Схвилював виступ молодої працівниці Олександри Гориченко, яка звернулась до ветерана праці зі словами: «Ви завжди нам за приклад у труді. Обіцяємо з честю нести вашу естафету. Будьте певні: молодь не підведе!»

…Гримить мідь радгоспівського оркестру. Від імені колективу Героїні вручено Почесну грамоту та цінний подарунок.

Коли слово надали Варварі Іванівні, присутні підвелися і вітали її палкими оплесками. На очах у жінки забриніли сльози. Це були сльози радості.

- Спасибі, добрі люди, за таку шану, спасибі… Свою справу передаю молодим, хай трудяться ще завзятіше.

На закінчення вечора влаштували концерт, присвячений нашій Героїні. Піснями, віршованим словом учасники місцевої художньої самодіяльності звеличували людину праці.

Софія Сорока, ветеран праці

• < Попередня
• Наступна >