Останні публікації
- У Бахмачі прийняли 20 пологів, хоча лікарня і не мала відповідного договору з НСЗУ
- Бракон"єра з Бахмача піймано!
- З 15 лютого 2023 року на Чернігівщині встановлено заборону на вилов щуки
- Увага! Оголошення!
- Без світла, але з інтернетом. Робимо потужний повербанк для роутера, (освітлення, зарядок телефонів) у домашніх умовах
- Рибоохоронний патруль повідомляє
- 15 лютого для воїнів-афганців - це свято із свят
- За крок до ЮВІЛЕЮ!!!
- Спасибо от души
- Укрпошта запрошує за «вакциновану тисячу» передплатити «Порадник» та інші цікаві видання
Останні коментарі
-
А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!
-
Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...
-
Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.
-
Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...
Німкеня
/ 0
- Деталі
- Категорія: Історія з життя
- Опубліковано: П'ятниця, 15 квітня 2011, 14:12
Події мали місце
у Вінницькій області
Бершадського району
у Вінницькій області
Бершадського району
На рибалці
Коли це за спиною почула крякання качки. Озирнулась і побачила: стежкою, що тягнулася вздовж берега річки, йшла висока статечна жінка і вела велосипед, на багажнику якого була прикріплена мотузками до сидіння чимала корзина, виплетена з лози. На правій стороні руля висіла трохи менша, а з неї стирчала голова білої качки. І саме ця голова видавала веселе голосне крякання. Певно, пташині подобалося знаходитись у корзині, їхати і бачити все навколо.
„Мадеузель”
- Янеку! Хто це? – запитала дружка.
Хлопець підняв голову від транзистора, озирнувся.
- А-а-а , - радісно гукнув він, - це мадеузель.
- Здрастуйте! – закричав Янек і помахав рукою жінці.
Та в свою чергу відповіла помахом руки, а качка ледь не вивалилася з корзини, бо занадто витягнула шию і перегнулася через край.
Жінка вправно поправила корзину і погладила крикунку по голові. Від дотику руки птах заспокоївся.
- Там далі є кладка. Певно, мадеузель прийшла полоскати білизну.
- Слухай, - звернулась я до хлопчини, - мадеузель - це що, її прізвище?
- Прізвисько. Її справжнє ім’я Магда. Давно, десь на початку ХІХ століття, тут заснували поселення німці. Потім деякі сім’ї виїхали, інші залишились. Багато загинуло під час Першої світової війни. Так що тьотя Магда українка німецького походження. А називають її „мадеузель” від німецького мадемуазель.
Хлопець підняв голову від транзистора, озирнувся.
- А-а-а , - радісно гукнув він, - це мадеузель.
- Здрастуйте! – закричав Янек і помахав рукою жінці.
Та в свою чергу відповіла помахом руки, а качка ледь не вивалилася з корзини, бо занадто витягнула шию і перегнулася через край.
Жінка вправно поправила корзину і погладила крикунку по голові. Від дотику руки птах заспокоївся.
- Там далі є кладка. Певно, мадеузель прийшла полоскати білизну.
- Слухай, - звернулась я до хлопчини, - мадеузель - це що, її прізвище?
- Прізвисько. Її справжнє ім’я Магда. Давно, десь на початку ХІХ століття, тут заснували поселення німці. Потім деякі сім’ї виїхали, інші залишились. Багато загинуло під час Першої світової війни. Так що тьотя Магда українка німецького походження. А називають її „мадеузель” від німецького мадемуазель.
Улов
Тут почала клювати риба. Штук вісім карасів, саме ка-ра-сів, а не карасиків ми витягли. Шість із них Янек поклав у відро. Два ж загорнув у великий лист лопуха.
- Буде повертатися Магда, то я їй ці рибини дам. Добре?
- Ще питаєш. Звичайно, пригости людину свіжим уловом.
Стійкість
… Почулося крякання. Поверталася Магда.
- Тьотю! Зачекайте! – гукнув Янек, узяв загорнутих у лопух карасів і побіг до жінки.
- Ось візьміть, юшки зварите.
„Мадеузель” закивала головою, замумутіла. Мумутіння заглушило качине крякання.
- Янеку! Вона німа? – запитала у хлопчини, коли той повернувся.
- Від народження - ні. Грамотна, писати вміє. Але під час фашистської окупації відмовилась співпрацювати із німцями. Добре знала їхню мову... - Янек замовк.
- І що далі?
- Так фашисти за відмову розпеченими кліщами їй частину язика вирвали. Відтоді говорити вона не може.
Я поглянула вслід Магді. Біла хустинка виблискувала на сонці. Мені запекло в очах, я мовчки ковтала сльози. Хустинка ще кілька хвилин маячила і розтанула в зеленому мереживі верб.
Ліана Лещенко, с. Курінь
Детальніше...